138-ма висота і позиція «Ікси» стали ключем до звільнення села Роботиного в Запорізькій області. За майже 5 місяців ЗСУ провели п’ять штурмів, щоб взяти цю висоту. Зрештою, це дозволило силам оборони зайняти Роботине і околиці й утворити плацдарм для подальшого контрнаступу на півдні України, про що вони розповіли Радіо Свобода.
«Там найперспективніша висота, тому що її ніхто не міг взяти», – каже військовослужбовець 65-ї ОМБр із позивним «Сідий».
«Це панівна така висота. Можна дивитися як зліва, так і справа. Вони контролювали посадки зліва і саме дорогу праворуч на Роботине, яка йде. Для того, щоб 47-ма і решта бригад почали наступати, треба було, по-перше, взяти її. Дали бойове завдання 65-й бригаді – зайняти ці позиції», – розповідає заступник командира другого батальйону з МПЗ 65-ї ОМБр з позивним «Полтава».
До цього «Ікси» штурмували різні підрозділи ЗСУ, і всі спроби були безуспішними.
Ми не знали на той момент, що там ще є противник. Нам сказали, що там нікого немає«Сідий»
«15 березня був перший бій, 128-ма штурмувала, дістала відкат. Відкотилися, тому що великі втрати понесли. Потім 19 березня був бій, 65-та, сам комбриг керував, але теж без втрат, але пішли теж. Одна машинка була покинута, її спалили. Втретє був там «Інтернаціональний легіон», у квітні місяці був. Це були росіяни, чеченці і білоруси. Три групи їх було», – пригадує «Сідий».
Далі на штурм «Іксів» кинули підрозділ ГУР. 65-та бригада мала йти слідом і закріпитися на відвойованих спецназом позиціях.
Я йому кричу: «Жить хочешь, сдавайся». Начебто він погоджується. І тут з’ясовується: в нього ще напарник був«Дід»
«Ми не знали на той момент, що там ще є противник. Нам сказали, що там нікого немає. Заходите, закріплюєтеся – і все. Ми зайшли і прийняли бій, тому що ніхто звідти не пішов. Там була група – 15-16 осіб. Ми не чекали, ми думали, що там нікого немає. Тому що сказали, що там нікого немає, ГУРівці вже всіх там... ГУР пішов уночі, ми заходимо, а там з’ясовується…», – каже «Сідий».
65-й механізованій довелося штурмувати «Ікси» самотужки.
«Взяли розвідників, з 4-ї роти хлопців, і своїми силами почали вже захоплювати. Нам казали, що треба вночі. Я сказав, що вночі ми не будемо відпрацьовувати, тому що самі розумієте, якщо ми не знаємо місцевості, вона може бути замінована, плюс вночі ти нічого не бачиш. У нас немає таких нічників, щоб можна було працювати спокійно. Кажу: по сірому будемо заходити, зранку», – розповідає «Полтава».
Група командира 3-го відділення 65-ї бригади із позивним «Дід» першою заходила в окопи «Іксів».
Саме ВОГ розірвався – і йому уламок пробиває руку, іншому в спину заходить«Полтава»
«Була команда: «Вперед». І по окопах пішли. Пішли: болото, бруд, ось так, в чвакотінні. Місцями так, що лізли на чотирьох, тримаючи ствол попереду. Ми рухалися далі, дивлюся: к***п (російський військовий – ред.) піднімається. Я йому кричу: «Жить хочешь, сдавайся». Начебто він погоджується. І тут з’ясовується: в нього ще напарник був. І тут цей напарник піднімає ствол з-під нього. Ну, в мене вибору не було. Відкрили вогонь, закидали гранатами. Практично в кожен бліндаж ми йшли, то, щоб в бліндаж зайти, потрібно було кидати гранату. Бліндажів дуже багато», – пригадує «Дід».
«Зазвичай у них там такі нори по окопу, і вони ще там ховаються. Часом вони там можуть ледь не цілий тунель вирити. Тому навіть якщо кинути гранату, він може вижити. І маскують вони їх добре дуже. Тому просувались помаленьку, щоб не було втрат», – розповідає військовослужбовець 65-ї ОМБр з позивним «Гєра».
Закріпитися у бліндажах та окопах на «Іксах» українським військовим було непросто. Втрачаючи ініціативу, кажуть вони, противник розпочав масований обстріл.
Ми відкрили по них вогонь, вони посипалися просто скрізь«Гєра»
«Хлопець підняв руку – і саме пролетів уламок від АГСу, і саме ВОГ розірвався – і йому уламок пробиває руку, іншому в спину заходить, саме, якщо врахувати плитоносочку, то воно під плитоносочку. Тоді я так подивився, сказав: «Давайте на евакуацію». Плюс «Васильок», ви самі розумієте, що «Васильок» багато чого робить. Він випускає 5 мін, і воно накриває площину нормальну таку. Дуже важко. Це, не враховуючи навіть 120-й, 152-й, ще й танчик працював, ще й «Градами» потім сюди сипали», – розповідає «Полтава».
Перших поранених витягали на звичайних спальниках. Виносили близько пʼяти годин, каже «Полтава». Пізніше волонтери допомогли з ношами. 65-ці вдалось не лише захопити, а й втримати панівну висоту. «Ікси» вдалося захопити через несподіваний штурм, розмірковують українські військові. Відбивши атаку ГУРівців, окупанти не очікували повторного удару в найкоротший термін.
«Вони розслабилися тим, що вони відбили атаку, вони вже розслабилися і не очікували, що одразу піде атака. Зазвичай так не робиться. І ми так, скажімо, нахрапом. А чого? Давайте спробуємо. Спробували», – розмірковує «Дід».
«Ми йшли на штурм, ми чекали, а от росіяни явно не чекали. Перший, кого ми з них побачили, десь було метрів, не знаю, 500-600, можливо, більше. Вони так йшли, як просто на параді. Десь там міняти. Йде дві колони по 5, може, по 10 людей, не видно ще було. І вони йшли, як міняти зміну. Може, ті не знали, а може, й знали. Ми відкрили по них вогонь, вони посипалися просто скрізь», – пригадує військовослужбовець з позивним «Гєра».
«Справа випадку, що вони чекали добу і позасинали. Ми грубо їх взяли, коли вони спали. Там були шеврони «Вагнер», чеченці були... Там стояв такий мікс. ДШБ, тому що був прапор десантників», – вважає «Сідий».
На «Іксах» досі залишаються останки російських солдатів, цинки з набоями, РПГ, не розпаковані міни і десятки зразково облаштованих і укріплених бліндажів.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум