Користувачі українського Facebook добре знають роботи художника Нікіти Тітова. Створені ним образи є візуалізацією тонких матерій, великих трагедій, складних процесів і водночас простоти та радості буття. Те, про що пишуть романи і знімають фільми, Тітов уміє вмістити в одному зображенні. Зараз художник творить «оборонні символи міст» на знак того, що «Україна готова дати відсіч Росії».
Нікіта Тітов народився в Естонії, закінчив художньо-графічний факультет Харківського педагогічного університету і довгий час жив у Харкові. Займається живописом, графікою, книжковою ілюстрацією та дизайном.
– Ви художник-філософ, бо Ваші картини-малюнки-плакати це завжди переказана історія, погляд у саму сутність явищ і одночасно запитання, на яке людина сама має знайти відповідь. Як Вам це вдається?
– Я не відчуваю себе якимось особливим, філософом чи мислителем, у житті я дуже проста людина, яку турбують одні й ті самі думки, які приходять багатьом. Я не вмію і не люблю описувати свої думки текстом, мені набагато простіше передати це за допомогою образу, а в цьому я маю досить великий досвід.
Багато років тому я працював у рекламі, арт-директором, був відповідальним саме за художню складову, саме там я навчився просто і образно доносити свої думки. У своїх роботах я хочу бути зрозумілим, це саме те, що мені найбільш цікаво.
– Як до Вас приходять ці образи? Як відбувається процес творення зображення?
– Кожна чи практично кожна робота, це мій відгук на пережитий день, на ті думки, які виникли. Це може бути реакція на події країни, а може бути продовженням спогадів або візуалізація мрії. Буває, що відгук на думки відбувається миттєво, я просто бачу як її відобразити і сам процес від думки до її реалізації займає не більше п'ятнадцяти хвилин, але буває, що я ношу думку кілька днів, щоб знайти їй відповідний образ.
– Вам вдалося так зобразити Голодомор, що весь жах штучно створеного голоду «зчитується» навіть тими, хто нічого про це не знали. Що Вас підштовхнуло до такого образу?
– Декілька років поспіль я малюю плакати на цю болючу тему, все почалося з того, що в Харкові, на День пам'яті жертв Голодомору, побачив як мало людей прийшло вшанувати пам'ять загиблих, як мало у вікнах свічок пам'яті і це в місті навколо якого відбувалися всі ці страшні події. Це було боляче і сумно і саме це наштовхнуло створення першого плакату, захотілося просто нагадати про ці страшні події.
– Розкажіть, будь ласка, про ідею створення «оборонних гербів» для українських міст. Кому вона належить? Чому меч? Які символізм у цих зображеннях?
– Мій друг, поки що тільки на фейсбуці, Євген Чепелянський, ветеран та людина з дуже активною громадянською позицією, попросив мене поширити інформацію про створення на добровільній основі резервних підрозділів у ЗСУ.
Я відреагував на це малюнком із символічним зображенням Києва, як з'ясувалося не зовсім правильним, бо набір добровольців проводиться по всій країні, але цей малюнок виявився у нагоді для інших цілей і взагалі з'явився дуже вчасно.
Мене почали просити про схожі рішення для інших міст, так почала з'являтися серія.
Головним образом для цього я вибрав меч, захотілося показати, що українські міста готові дати відсіч Росії. Саме тому, почав шукати символи міст, які можна органічно пов'язати з мечем.
Треба сказати, що створити такі зображення для всіх міст України завдання дуже складне, треба знати та відчувати особливості міста, його унікальний код та символи, а це робота дуже велика і потребує повного занурення та великої кількості часу. Я поки що не можу точно сказати, що подолаю це завдання, поживемо-побачимо.
– У Вас багато зображень на тему кохання? Це з Вашого внутрішнього бачення цієї рушійної, а часом і руйнівної сили, чи ваші «моделі» ходять вулицями, сидять на лавочках, п’ють каву в кафе?
– Я люблю любити! Закоханість надає життю фарб і піднімає його над буденністю.
Люблю малювати про кохання, ця тема нескінченна і вірю, що буде такий час у країні, коли ця тема буде головною.
– Що для Вас означає реакція людей на Ваші картини, на Ваші зображення? Які реакції Вам запали в душу?
– Я отримую дуже багато любові та підтримки, дуже часто це тримає та дає сили. Мені дуже важливо, що мої думки близькі багатьом людям, це напевно найголовніше.
– Якою Ви бачите Україну?
– Для мене країна це люди, саме вони наповнюють її змістом, рухом та енергією. Мені дуже пощастило з людьми, які мене оточують.
Дуже пишаюся ними і люблю, саме через них я не відчуваю зневіри. Завдяки їм я відчуваю спокій і віру, що все буде добре і все подолаємо. Мордор впаде, а Україна задихає вільно!
