Гуляйполе Запорізької області – понад рік під обстрілами. За даними місцевої влади, під регулярними бомбардуваннями залишаються близько трьох тисяч людей. До повномасштабного вторгнення в Гуляйполі проживали понад 13 тисяч. Чому містяни не виїжджають і як пристосувались до життя в екстремальних умовах?
«У мене чоловік лежачий. Куди я його потягну?»
Рятувальники розвозять людям у Гуляйполі воду. У міських багатоповерхівках – жодних зручностей.
«Від минулого року, з березня, ми не маємо ні світла, ні води, ні газу, тому наша функція, крім того, що ми гасимо пожежі, ліквідовуємо надзвичайні ситуації, то на наші плечі ще така місія звалилася, як гуманітарна допомога і гуманітарне розмінування», – пояснює заступник начальника пожежної частини Гуляйполя Володимир Панасейко.
Як я хочу пральну машинку, мама мія!Людмила
Історія Ніли Андріївни з Гуляйполя поширена в містах неподалік від лінії фронту.
«Так, а у мене чоловік лежачий. Куди я його потягну? Йому 84 роки, мені 82. Ми вже нікудишні. Оце так, ледве-ледве. Виживаємо. Нас могли б діти вивезти і внучка в Києві…, але ми вже тут, скільки ж нам уже тут залишилось», – пояснює жителька Гуляйполя Ніла Андріївна.
Сусідка Ніли Андріївни Людмила планувала виїхати за кордон, волонтери обіцяли допомогти. Але залишилася. Через свого кота Амшеля Ротшильда.
Лінія фронту проходить близько п’яти кілометрів від ГуляйполяВолодимир Панасейко
«Ми спочатку боялися, ми могли виїхати за кордон, але ми боялися, що його не випустять, так. Залишились через нього. У нас це воєнний кіт. Якщо обстріл, він в курсі справи, куди ховатися. Якщо кажемо: «Бандити», він залазить у диван», – розповідає жителька Гуляйполя Людмила.
Технічну воду мешканцям багатоповерхівок рятувальники привозять пожежними машинами, а потім заливають у ємності, встановлені біля будинків.
«Світла хочемо, хочемо світла! Як я хочу пральну машинку, мама мія! Дякую, що нам відновили воду, бо це б було хана. Взимку топили воду, збирали, треба ж випрати, туалет, все», – розповідає Людмила.
Від Гуляйполя до захопленої російськими військами Дорожнянки Запорізької області – трохи більше шести кілометрів навпростець. За даними deepstatemap, там розташувався 177-й окремий полк морської піхоти з Дагестану. За 20 кілометрів від Гуляйполя, у Пологах, окопалися підрозділи 503-го мотострілецького полку з Північної Осетії.
Двох накрила ця бомба, вони саме перебували у себе на подвір’яхВолодимир Панасейко
«На сьогоднішній день, як і місяць, як і два місяці тому лінія фронту проходить близько п’яти кілометрів від Гуляйполя. Тому, самі розумієте, у нас тут доволі тривожна ситуація», – пояснює керівник рятувальників у Гуляйполі Володимир Панасейко.
«Учора вертольоти були, важка техніка. Але куди йшла, ми не скажемо. Ми тільки гул чуємо і вертольоти. Бігом оце спускаємося в підвал. Бо ми не знаємо, чого чекати. Розумієте? Чи почнуть гатити нас чи так пролетять? Ну, слава Богу, пролетіли так», – розповідає жителька Гуляйполя Августина.
Щоб вижити, Августина перебралася до підвалу однієї з багатоповерхівок. Там мешкає і зараз. Вже понад рік. У будинок, в якому жила жінка, влучив снаряд.
Понад місяць на Гуляйполі, як і на інші прифронтові міста Запорізької області, російські військові скидають КАБи.
«З появою нових цих авіабомб у росіян, звісно, тепер масштаб руйнувань значно зріс. І оскільки це зброя неточна, то хаотично ці їхні боєприпаси розриваються. Від цього страждають люди. Буквально декілька днів тому ми мали чотирьох поранених. З них двоє важкопоранені, які просто опинилися….Ну, доля така, саме їхала одна машина вулицею – і там поруч розірвалася ця бомба. А двох накрила ця бомба, вони саме перебували у себе на подвір’ях», – каже Володимир Панасейко.
«Торнадо-С» по Запоріжжю і врятована столітня церква
Рятувальник Святослав Стасюк розповідає про мінну небезпеку в Запорізькій області. Каже, що найпоширеніший боєприпас, яким окупанти б’ють по регіону, від «Торнадо-С».
«Це КОБЕ 3Б30 – це касетний бойовий уламковий елемент кумулятивний. Вони з самоліквідаторами. І вказаний час в літературі не відповідає дійсності. Тому що за 40 годин вони не спрацьовують. Хоча вони повинні самоліквідуватися. Вони не спрацьовують і можуть лежати місяцями. Навіть по пів року. Ми розміновували вже після обстрілів, минув вже час, до пів року. Чому? Чому вони не спрацьовують, ніхто не знає. Але під дією сонячних променів, під дією тепла вони самоліквідуються», – пояснює начальник групи механізованого розмінування та розвідки ДСНС України Святослав Стасюк.
В Пологах завжди так готували. Борщ – яйця мають бутиДмитро
У вересні минулого року підполковник Святослав Стасюк був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Рятувальник отримав нагороду особисто із рук президента України. Стасюку і його команді вдалось розмінувати крамницю в селі Веселянка. Касетний блок від «Урагану» влучив у дах магазина, не розірвався, і боєприпаси застрягли в стрісі. На свій страх та ризик піротехніки вирішили вилучити касети, а не підривати на місці разом із магазином. Інакше могли постраждати люди та церква поруч 1882 року.
«Спільними зусиллями групи ми їх вилучили звідти, всі 30 одиниць. Вивезли, транспортували і знищили. Щоб не знищувати на місці, щоб не пошкодити церкву і житлові будинки, які були там, навіть ближче за метрів 50 від магазину цього», – пригадує Святослав Стасюк.
Борщ по-пологівськи
Виїжджали на пожежі під час обстрілівЮрій Голінько
У Гуляйполі чергують рятувальники, які раніше служили в Пологах Запорізької області. Але від 3 березня 2022-го це місто окуповане і тепер ДСНСники допомагають людям в Гуляйполі. У пожежній частині готують борщ з яйцем.
«У нас в Пологах завжди так готували. Борщ – яйця в будь-якому випадку мають бути. Брехати не буду, як є. Тепер кидаю засмажку, зараз воно закипить, а тоді будемо кидати капусту. Все готове. Зараз закипить, кинемо капусту і борщ буде готовий. Яйця у нас обов’язково», – пояснює водій пожежної машини а заразом і кухар Дмитро.
Начальник Пологівського райуправління ДСНС Юрій Голінько каже, що до останнього допомагали цивільним у Пологах. Загалом евакуювали близько тисячі людей із міста. Але після проведення псевдореферендуму на окупованій території Запорізької області випускати людей перестали.
«Виїжджали на пожежі під час обстрілів і треба було допомогти людині похилого віку, перенести кудись в безпечне місце. Вивезти поранених до лікарні треба було. Пожежа була на хімічно-небезпечному об’єкті – це завод «Коагулянт» в Пологах. Також доводилося гасити пожежу і там в цей час були кислоти. Щоб не допустити широкомасштабного виливу», – пригадує начальник Пологівського райуправління ДСНС Юрій Голінько.
Зі слів Юрія, двічі-тричі на тиждень він і його команда привозять в Гуляйполе із Запоріжжя питну воду, хліб та паливо для генераторів.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
