Доки триває російська агресія, увесь Чорноморський регіон не можна вважати безпечним. Такою є спільна думка спікерів Другої Чорноморської безпекової конференції Міжнародної Кримської платформи. Захід нещодавно пройшов у Софії (Болгарія) за ініціативи міністерств закордонних справ Болгарії, України та підтримки Центру оборонних стратегій тощо.
Про протистояння військовим, зокрема, та гібридним загалом загрозам з боку Росії, про перемогу України у війні як ключовий фактор стабілізації обстановки говорили представники всіх держав-сусідок України по Чорному морю. Які конкретні кроки стоять за підтримуючою риторикою?
Болгарія, як і Румунія, нещодавно відзначила 20-річчя приєднання до НАТО. Нині, як вважає посол з особливих доручень з питань оборони та безпеки в євроатлантичній зоні МЗС Болгарії Драгомір Заков, належить дбати про співпрацю Північноатлантичного альянсу та європейських країн, розбудовувати спроможності НАТО на чорноморському фланзі Альянсу, покращувати стратегічну та оперативну обізнаність.
Глава болгарського оборонного відомства Атанас Запрянов, який обійняв посаду міністра оборони на початку квітня, дещо розшифрував тезу про «розбудову спроможностей».
За останні 10 місяців ми інтенсифікували допомогу Україні. Утім, Болгарія здатна зробити більшеАтанас Запрянов
«Ми ухвалили рішення про розгортання на території Болгарії багатонаціональної бойової групи НАТО, готові побудувати у Варні постійну базу для неї, плануємо встановити в болгарських чорноморських портах системи протиповітряної оборони тощо. Також уклали зі США контракт на постачання військової техніки – йдеться передусім про ракетні та артилерійські системи з боєприпасами до них. Маємо проєкт модернізації нашого війського-морського флоту. Зокрема, протягом 2025–2026 років – осучаснимо два бойові кораблі», – повідомив він.
Допомогу воюючій Україні Запрянов прокоментував так: «За останні 10 місяців ми інтенсифікували допомогу. Утім, Болгарія здатна зробити більше. Під час мандату нашого уряду підтримка України залишатиметься в фокусі оборонної політики. Стоятимемо з Україною так довго, як це потрібно для її перемоги».
Через війну Росії проти України морські міни перетворилися на міжнародну проблему, але, все ж таки, передусім – на проблему Болгарії та Румунії. З початку повномасштабного вторгнення сім вантажних суден підірвалися на морських мінах у Чорному морі, в тому числі п’ять із них – у 2023 році, йдеться в аналітичній записці, яку для безпекової конференції в Софії підготували провідні українські експерти.
«Наші експертні напрацювання та рекомендації ми роздали усім делегаціям на конференції. Чи візьмуть їх до уваги? Важко відповісти», – зазначила в розмові з Радіо Свобода старша аналітикиня Центру дослідження сучасної Туреччини Карлтонського університету Євгенія Габер.
Одна із авторів експертних рекомендацій уточнила, що, зокрема в документі, пропонується розширити мандат тристоронньої протимінної групи у складі Болгарії, Румунії та Туреччини від просто розмінування до патрулювання.
Євгенія Габер розповіла: «На Чорноморській безпековій конференції в Софії я запитала представника Туреччини, чи готова офіційна Анкара до розширення функціоналу тристоронньої групи. «Теоретично це можливо», відповів турецький посадовець, додавши: «якщо таке питання буде порушуватися і Рада тристоронньої групи вирішить, що це доцільно». Нині розмінування відбувається в територіальних водах і виключних морських економічних зонах Туреччини, Болгарії та Румунії. На перспективу – тобто після закінчення війни в Україні – можливе розширення й до українських вод».
Тристоронній меморандум про спільну протимінну операцію в Чорному морі за участі Болгарії, Румунії та Туреччини було підписано у січні 2024 року в Стамбулі.
Передані Військово-морським силам України два британські мінні тральщики класу Sandown (кораблі отримали назви «Черкаси» та «Чернігів» – ред.), а також три протимінні кораблі, обіцяні Україні Нідерландами та Бельгією, дістатися Чорного моря поки що не можуть – діють обмеження, запроваджені в лютому 2022 року Туреччиною відповідно частини 2 ст. 19 Конвенції Монтре.
Нинішній потенціал союзників України Конвенція Монтре не обмежує, а навігацію російських кораблів – навпакиБасат Озтюрк
Спеціальна Конвенція про режим Чорноморських проток 1936 року декілька разів згадувалася на безпековій конференції в Софії. Генеральний директор з питань міжнародної безпеки МЗС Турецької Республіки Басат Озтюрк ясно дав зрозуміти: до жодних виключень Туреччина не вдасться – Конвенція Монтре, каже він, непорушна. Озтюрк вважає, що «нинішній потенціал союзників України Конвенція не обмежує, а навігацію російських кораблів – навпаки».
«Туреччина дійсно категорично відмовляється переглядати Конвенцію Монтре. Конвенція – як і Лозаннський мирний договір 1923 року – це про суверенітет Туреччини, державотворчі документи. – зауважує Євгенія Габер. – Хоча Туреччина сама у НАТО, вона не хоче допускати кораблі нечорноморських країн НАТО в Чорне море. Навіть для розмінування. Навіть на короткий термін. Це пояснюється прагненням «уникнути ескалації», й водночас дозволяє Туреччині зберігати контроль над Чорним морем. Все, що в ньому відбувається, має бути або за участі Туреччини або, умовно, з «дозволу» Туреччини. Агресія Росії, звичайно, є викликом для Анкари, але наразі позиція Туреччини «НАТО в регіоні – це і є ми» залишається незмінною.
У Румунії, як і в Болгарії, дислокуватиметься нова багатонаціональна бойова група НАТО у кількості орієнтовно 2 тисячі військовослужбовців. Про це повідомив у відеозверненні до учасників безпекової конференції в Софії державний секретар США Ентоні Блінкен.
Яка із причорноморських країн Північноатлантичного альянсу найсерйозніше сприймає військову загрозу з боку Російської Федерації?
На це питання Радіо Свобода старша аналітикиня Центру дослідження сучасної Туреччини Карлтонського університету Євгенія Габер відповіла з прикладами:
Морські спроможності розбудовуються, але в Туреччині вони спрямовані насамперед на Середземне, а не Чорне мореЄвгенія Габер
– Для Румунії з її визначеним пронатівським та проукраїнським курсом загрози від Росії очевидні.
Позиція Болгарії, яка певний час живе за умови внутрішньополітичної кризи, залежить від того, хто зараз при владі.
В Туреччині російську військову загрозу, принаймні, з Чорного моря, не сприймають як реальну. До протистояння з Росією в Чорному морі Туреччина не готується. Хоча морські спроможносі розбудовуються, але в Туреччині вони спрямовані насамперед на Середземне, а не Чорне море.
Натомість доволі часто в своїх заявах представники турецької влади перемикаються з воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які росіяни вчиняють в Україні, на події на Близькому сході – в Газі, Сирії тощо.
До того ж, на політику Анкари щодо України накладаються проблеми у відносинах із Заходом: заклики України до союзників про допомогу із системами ППО, Туреччина часто використовує, щоб нагадати про власні потреби: «Ми у НАТО, проте нам теж не дають Patriot».
Отже, які практичні рекомендації пропонують українські експерти в аналітичній записці, наданій союзникам під час безпекової конференції в Софії?
Наводимо декотрі положення:
- Україна, Румунія та Великобританія могли би розробити схему обміну, що дозволила б ВМС України негайно отримати румунський тральщик. Румуія натомість отримає той, що призначений для України. Це дозволило б швидко посилити протимінний потенціал України, вшановуючи Конвенцію Монтре.
- США та ЄС мають прискорити розв’язання невирішених питань з Туреччиною, що підвищить обороноздатність останньої та зміцнить згуртованість між союзниками та партнерами. Це врешті-решт сприятиме довгостроковій безпеці в Чорноморському регіоні.
- Існує нагальна потреба у створенні спільного механізму моніторингу та оперативного реагування на будь-які незаконні дії Росії, що ставлять під загрозу цивільне судноплавство в Чорному морі. Йдеться про використання Росією технології GPS-спуфінг для зміни місцеперебування суден, а також про вимикання системи ідентифікації (AIS) на вантажних суднах.
Від 2008 року, окупувавши регіони Абхазії та Південної Осетії, Російська Федерація контролює чорноморське узбережжя Грузії. Повзуча окупація української частини Чорного моря активізувалася з моменту Керченського інциденту в листопаді 2018 року, коли росіяни захопили українські малі броньовані артилерійські катери «Бердянськ» і «Нікополь», а також рейдовий буксир «Яни Капу».
Досвід останнього десятиліття доводить – коли не діємо ми, діє РосіяДмитро Кулеба
«Росія – ще одна причорноморська країна. Але бути партнером у вирішенні проблем регіону вона не може, оскільки сама є проблемою. Замість співпраці, РФ обрала шлях агресії, терору, шантажу. Досвід останнього десятиліття доводить – коли не діємо ми, діє Росія. Чорне море повинно бути морем НАТО, миру, стабільності. В Балтійському морі це вже сталося, коли Швеція та Фінляндія приєдналися до Альянсу. Зі вступом до НАТО України та Грузії Чорне море наслідуватиме їхній приклад», – зазначив у відеозверненні до учасників безпекової конференції у Софії міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.
У 2023 році чергою атак по об’єктах у тимчасово окупованому Криму Україна відтіснила російський Чорноморський флот із Севастополя переважно до Новоросійська, тим самим убезпечивши морські лінії зв’язку та розблокувавши чорноморські порти для торговельного судноплавства.
Як порахувала моніторингова група «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» та редакції BlackSeaNews, лише у січні-лютому 2024 року українські Сили оборони здійснили не менше від 26 атак по об'єктах на території окупованого Кримського півострова та кораблях Чорноморського флоту Росії, тобто в середньому атакували раз на три дні.
Дехто з експертів-спікерів пророкує подальшу активність України щодо Криму найближчими місяцями перед Вашингтонським самітом НАТО в липні. Інші наголошують: перемога України не в останню чергу залежить від рішень, які в цей період ухвалять союзники України.
Наведемо декілька тез зі ще однієї аналітичної записки. Документ «На шляху до Вашингтонського саміту НАТО» підготував Центр оборонних стратегій України. З-поміж іншого аналітики пишуть про:
«Заморожений конфлікт»
«Заморожений конфлікт» або «компроміс», коли Україна відмовляється від контролю над окупованими Росією територіями, по суті, означатиме відстрочену перемогу РФ та провал України, зокрема й Заходу в цілому.
Спільні сили оборони
Україна разом із партнерами можуть планувати майбутні Сили оборони як стримуючий фактор для забезпечення довгострокової безпеки.
Безпекові угоди
Двосторонні угоди не є заміною членства в НАТО, але здатні бути основним механізмом забезпечення безпеки та оборони України в осяжному майбутньому.
Станом на сьогодні Україна підписала безпекові угоди з 9 державами: Великою Британією, Німеччиною, Францією, Данією, Канадою, Італією, Нідерландами, Фінляндією та Латвією в межах декларації, ухваленої у Вільнюсі в липні 2023 року країнами «Групи семи» на підтримку України.
Форум