Аудіозапис програми:
Київ, 25 травня 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. У київській студії перед мікрофоном Надія Шерстюк, звукооператор Михайло Петренко.
Ми вас вітаємо, шановні слухачі!
Сьогодні у програмі ви почуєте:
Василь Соколенко
...така заява подивувала луганських правозахисників, які останнім часом неодноразово заявляли про корупцію серед правоохоронних органів...
Ніколя Кузен
...ми вважаємо, що Франція повинна публічно визнати український геноцид 1932-1933-х років...
Микола Матусевич
...жертви комуністичних режимів повинні бути якнайширше представлені в Європарламенті...
Галина Терещук
...наразі правоохоронці утримуються щодо порушення кримінальної справи за фактом здійсненого вандалізму в будинку у центрі міста...
Надія Шерстюк
Перебуваючи минулої п’ятниці з робочою поїздкою на Луганщині, міністр внутрішніх справ України Микола Білокінь отримав звіти від обласного керівництва, що в регіоні знизилася кількість скарг на неправомірні дії міліції.
Між тим, як стверджують місцеві правозахисники, до них надходять звернення від людей, які постраждали від рук правоохоронців.
Про ситуацію у луганській міліції розповідає Василь Соколенко.
Василь Соколенко
Луганська провладна преса надрукувала звіти про одноденне перебування міністра в шахтарському регіоні під заголовками: “Взаємодія органів влади та міліції на Луганщині – приклад для інших”.
Показово, що в аеропорт зустрічати начальника всієї міліції України виїхали і голова обласної адміністрації, і голова обласної ради, і всі обласні керівники обласних структур. Інших міністрів так в шахтарському регіоні не зустрічають.
У переважній більшості подібні робочі поїздки відбуваються без виявлення такої пошани.
На оперативній нараді М.Білоконь заслухав доповіді не тільки своїх підлеглих, але й голови обласної адміністрації О.Єфремова, який, серед іншого, зазначив: “Сьогодні на прийомах у містах і районах області практично немає скарг на неправомірні дії міліції, зменшилася кількість скарг і в правозахисних організаціях”.
Така заява подивувала луганських правозахисників, які останнім часом неодноразово заявляли про корупцію серед правоохоронних органів.
Прокоментувати цей висновок губернатора я попросив голову Луганського правозахисного комітету М.Козирєва.
Микола Козирєв
Оскільки я як голова Правозахисного комітету займаюся правозахисною роботою і до нашого комітету, серед інших скарг, надходять скарги від громадян на роботу міліції, тому з впевненістю можу сказати, що кількість скарг у нас зростає. При чому зростає не тільки кількість скарг, я сказав би, що змінюється у гірший бік оцінка роботи міліції, так би мовити, якісні її показники.
З цього приводу наш комітет, я особисто виступав у пресі, я, зокрема, наводив , як приклад, захоплення комбікормового заводу у Новопскові, коли міліція була просто на боці злочинців, які захопили цей завод. Тому моя думка: не тільки кількісна, а й якісна робота міліції погіршується, а не покращується.
Василь Соколенко
Що стосується висновку голови Луганської обласної адміністрації О.Єфремова про те, що правозахисні організації стали менше скаржитися на правоохоронні органи, то М.Козирєв зазначив наступне:
Микола Козирєв
Я можу говорити за свій комітет. Я безпосередньо рік тому був на прийомі у губернатора, і ми обговорювали питання роботи міліції, в тому числі і що стосується скарг громадян до нашого комітету.
Я не знаю, чи звертаються інші правозахисні організації зі скаргами на роботу міліції, але мої звернення, адресовані і губернатору, і МВС, і до прокурора тури обласної і Генеральної. Не знаю, яка загальна статистика, але в нашому комітеті зменшення скарг немає.
Надія Шерстюк
Голодомор в Україні 32-33-х років був однією з ключових тем на дводенних слуханнях “Парламент пам’яті”.
Цей захід відбувався у Ліоні, його організаторами виступила низка незалежних громадських організацій на базі Інституту прав людини Католицького університету цього міста.
Одним із співорганізаторів дводенних слухань, присвячених геноцидам у різних країнах, був Комітет “Україна-33”.
Що думають французи про Голод в Україні? Розповідає Тарас Марусик.
Тарас Марусик
Українське питання було розглянуте у другий день слухань.
Голова комітету “Україна-33” Ніколя Кузен, створеного в Ліоні в 1987-му році, у своєму виступі зупинився на байдужості світової спільноти у той час, коли мільйони людей в Україні помирали страшною смертю.
Не оминув він і ролі деяких західних журналістів і політиків.
Про Волтера Дюранті останніми місяцями в Україні говорили чимало, а про роль депутата від Ліона, голови парламентської комісії у закордонних справах Едуара Ерйо, який у серпні 1933-го року відвідав Україну, тут мало відомо.
Після організованої для нього Москвою поїздки в Україну, як висловився Ніколя Кузен, “потьомкінських” сіл, йому показали ситих і щасливих українців. Відповідаючи по поверненні у Францію на закиди, що він там не побачив голоду в Україні, Едуар Ерйо відповів: “Дозвольте мені стенути плечима”.
Ніколя Кузен підкреслив, що в 30-і роки йшло тотальне нищення різних верств українців: від митців до священиків.
Ніколя Кузен
Все, що мало відношення до української ідентичности, а відтак, під час ґеноциду, почали систематично нищити селян.
Абсолютно необхідно дати назву згаданим подіям. Це був геноцид проти українського народу. Ми вважаємо, що Франція повинна публічно визнати український ґеноцид 1932-33 років.
Тарас Марусик
Крім того, Ніколя Кузен заявив, що Комітет “Україна-33” добивається наступного:
Ніколя Кузен
Не лише права для українців на свою пам’ять, але й відповідальности Росії як правонаступниці СРСР.
Тарас Марусик
Це була думка голова Ліонського комітету “Україна-33” Ніколя Кузена.
Надія Шерстюк
У Пущі-Озерній під Києвом відбувся 12-й Конгрес “Інтер-АССО”, міжнародної організації, яка об’єднує борців з комуністичним режимом, а також жертв тоталітарних систем. 46 делегатів з країн Центрально-східної Європи взяли участь у роботі Конгресу.
На ньому побував також колишній член Української Гельсінської Групи, політв’язень Микола Матусевич. Його враження у рубриці “Особистий погляд”.
Микола Матусевич
Що можна сказати про сам конгрес?
Організація, як не сумно це в черговий раз констатувати, українська. Майже з годинним запізненням розпочалася робота 20-го травня. Перекладачів не спромоглися запросити, а тому мовний режим був схожий на режим, в якому ведуть переговори наші чиновники від Президента до позаштатних урядовців на “общєпонятном язикє” плюс німецький. І це при тому, що українська була робочою мовою конгресу.
Найцікавіші моменти конгресу, які запам’яталися. Голова литовської делегації Ванда Брегене сказала таке: “Жертви комуністичних режимів повинні бути якнайширше представлені в Європарламенті як люди, які вивчали комунізм не в університетських аудиторіях, а в університетах ГУЛАГівських”.
Петер Гейрі, представник Словаччини сказав, що європейські мас-медіа заповнені матеріалами про геноцид євреїв, а про геноцид українців 1932-1933-х років практично нічого не говориться, європейська громадськість про це майже нічого не знає. Хоча кількість жертв від голоду значно перевищує жертв фашизму.
В Словаччині одночасно вийшли також з друку “Майн Кампф” і “Комуністичний інтернаціонал”. За розповсюдження першої продавців притягають до кримінальної відповідальності, а вихід другою ніби не помічає влада.
Голова української делегації Є.Пронюк привів такі цифри, котрі, зрештою, відомі, що жертви комунізму, колишні в’язні комуністичних таборів отримують 97 гривень в місяць, це приблизно 17 доларів, слідчі КДБ, судді, прокурори, які засуджували їх на смерть на 25 років таборів, отримують пенсію тисячу гривень і більше.
Зрештою, я не обридав би слухачам цими цифрами (бо хто того не знає?), аби не реакція президента конгресу Р.Бутта на пенсію жертв комунізму. “Це як, в день 17 доларів? Так мало!” І його бідну німецьку голову, попри те, що він сам сидів в совєтських таборах, не може прийти думка, що людина має жити за ці 17 доларів цілий місяць.
Найвагоміше рішення, прийняте 12-м конгресом, - це те, що необхідно, щоб Європарламент встановив міжнародний день з боротьби з комунізмом. Звісно, це умовна дата. Але дивним чином вона прив’язується до Берлінського повстання 1949-го року.
Отак то воно у світі робиться! Виявляється, до 1949-го року ніхто не боровся з комуністами ні в 17-му, ні пізніше до 20-х років, ні спротив колективізації, ні мільйони полеглих українців під час голодомору ніби й не є боротьбою з комунізмом.
Проти цієї кон’юнктураної дати проголосував лише один член української делегації.
Надто любимо ми багатих, виявляється.
Надія Шерстюк
Центральна частина Львова, яка внесена у список міст історичної спадщин ЮНЕСКО, є доволі ласим і популярним шматком на ринку нерухомості. Навіть попри те, що будинки руйнуються і їх потрібно реставрувати повністю.
У багатьох будинках розташовані офіси та ресторани. Їхні господарі кажуть, що аби залякати орендарів приміщень з метою привласнити будинок, часто організовується напад.
Днями у будинку, де розташовані офіси семи товариств нацменшин Львова невідомі вчинили погром.
Докладніше розповідає наша львівська кореспондентка Галина Терещук.
Галина Терещук
У ніч з суботи на неділю кілька зловмисників з сокирами вдерлися у будинок навпроти міської Ратуші. Пошкодили електричну проводку, відчинили браму ключем, зайшли до приміщень товариств нацменшин і вчинили у кімнатах погром, зокрема побили віконні шибки. Цікаво, що, виходячи, вони зачинили за собою браму.
На двох поверхах цього будинку уже роками знаходяться товариства “Надсяння”, “Лемківщина”, “Холмщина”, “Чеська беседа”, товариство польської культури Львівщини та “Німецьке”.
Про напад працівників правоохоронних органів повідомив у понеділок зранку голова польського товариства Еміль Лєгович. А зловмисників бачила адміністратор ресторану.
На її запитання, що вони тут роблять, молодики відповіли, що ремонт. Дивний це був ремонт, як вважають голови всіх товариств нацменшин і припускають, що напад здійснений з метою їх залякати. Мабуть, знайшовся бажаючий придбати увесь будинок. А вдаючись до вандалізму, вони просто почнуть виживати постійних орендарів.
Голова польського товариства Еміль Лєгович називає цю ситуацію дуже дивною, однак політичного підтексту у цьому вбачає, але каже, що якось заходив чоловік, котрий цікавився цим будинком.
Еміль Лєговіч
Ви розумієте, якби вони мали, наприклад, якийсь характер антипольський, то вони там зробили б щось для нас чи розбили там вивіску на вулиці, або вони там щось понаписували б, а то якесь дивне таке: вони хотіли таким способом показати, що в нас в дуже страшному стані, напевне, коридори, що то не піддається для життя. Я таке враження маю.
Галина Терещук
Пан Лєгович не знає, де зловмисники роздобули ключі від брами. Втім львівські правоохоронці заперечують факт про пошкодження проводки і те, що хтось побив шибки, і що в приміщенні взагалі встановлена металева брама.
До слова, сьогодні у під’їзді будинку майстер штукарить пооббивані стіни, а вони роздовбані в усьому під’їзді.
Правда, за словами правоохоронців, стіни пошкодили не зловмисники, а просто п’яні відвідувачі ресторану.
Еміл Лєгович здивований заявами львівських правоохоронців.
Еміль Лєговіч
Дуже шокований. При мені капітан писав все, що він бачив. Я підписався під цим актом, і він підписався під цим актом.
Галина Терещук
Наразі правоохоронці утримуються щодо порушення кримінальної справи за фактом здійсненого вандалізму в будинку у центрі міста.
Надія Шерстюк
Цей випуск програми “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Мені допомагав Михайло Петренко.
На все добре, шановні слухачі!
Говорить радіо “Свобода”!
Київ, 25 травня 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. У київській студії перед мікрофоном Надія Шерстюк, звукооператор Михайло Петренко.
Ми вас вітаємо, шановні слухачі!
Сьогодні у програмі ви почуєте:
Василь Соколенко
...така заява подивувала луганських правозахисників, які останнім часом неодноразово заявляли про корупцію серед правоохоронних органів...
Ніколя Кузен
...ми вважаємо, що Франція повинна публічно визнати український геноцид 1932-1933-х років...
Микола Матусевич
...жертви комуністичних режимів повинні бути якнайширше представлені в Європарламенті...
Галина Терещук
...наразі правоохоронці утримуються щодо порушення кримінальної справи за фактом здійсненого вандалізму в будинку у центрі міста...
Надія Шерстюк
Перебуваючи минулої п’ятниці з робочою поїздкою на Луганщині, міністр внутрішніх справ України Микола Білокінь отримав звіти від обласного керівництва, що в регіоні знизилася кількість скарг на неправомірні дії міліції.
Між тим, як стверджують місцеві правозахисники, до них надходять звернення від людей, які постраждали від рук правоохоронців.
Про ситуацію у луганській міліції розповідає Василь Соколенко.
Василь Соколенко
Луганська провладна преса надрукувала звіти про одноденне перебування міністра в шахтарському регіоні під заголовками: “Взаємодія органів влади та міліції на Луганщині – приклад для інших”.
Показово, що в аеропорт зустрічати начальника всієї міліції України виїхали і голова обласної адміністрації, і голова обласної ради, і всі обласні керівники обласних структур. Інших міністрів так в шахтарському регіоні не зустрічають.
У переважній більшості подібні робочі поїздки відбуваються без виявлення такої пошани.
На оперативній нараді М.Білоконь заслухав доповіді не тільки своїх підлеглих, але й голови обласної адміністрації О.Єфремова, який, серед іншого, зазначив: “Сьогодні на прийомах у містах і районах області практично немає скарг на неправомірні дії міліції, зменшилася кількість скарг і в правозахисних організаціях”.
Така заява подивувала луганських правозахисників, які останнім часом неодноразово заявляли про корупцію серед правоохоронних органів.
Прокоментувати цей висновок губернатора я попросив голову Луганського правозахисного комітету М.Козирєва.
Микола Козирєв
Оскільки я як голова Правозахисного комітету займаюся правозахисною роботою і до нашого комітету, серед інших скарг, надходять скарги від громадян на роботу міліції, тому з впевненістю можу сказати, що кількість скарг у нас зростає. При чому зростає не тільки кількість скарг, я сказав би, що змінюється у гірший бік оцінка роботи міліції, так би мовити, якісні її показники.
З цього приводу наш комітет, я особисто виступав у пресі, я, зокрема, наводив , як приклад, захоплення комбікормового заводу у Новопскові, коли міліція була просто на боці злочинців, які захопили цей завод. Тому моя думка: не тільки кількісна, а й якісна робота міліції погіршується, а не покращується.
Василь Соколенко
Що стосується висновку голови Луганської обласної адміністрації О.Єфремова про те, що правозахисні організації стали менше скаржитися на правоохоронні органи, то М.Козирєв зазначив наступне:
Микола Козирєв
Я можу говорити за свій комітет. Я безпосередньо рік тому був на прийомі у губернатора, і ми обговорювали питання роботи міліції, в тому числі і що стосується скарг громадян до нашого комітету.
Я не знаю, чи звертаються інші правозахисні організації зі скаргами на роботу міліції, але мої звернення, адресовані і губернатору, і МВС, і до прокурора тури обласної і Генеральної. Не знаю, яка загальна статистика, але в нашому комітеті зменшення скарг немає.
Надія Шерстюк
Голодомор в Україні 32-33-х років був однією з ключових тем на дводенних слуханнях “Парламент пам’яті”.
Цей захід відбувався у Ліоні, його організаторами виступила низка незалежних громадських організацій на базі Інституту прав людини Католицького університету цього міста.
Одним із співорганізаторів дводенних слухань, присвячених геноцидам у різних країнах, був Комітет “Україна-33”.
Що думають французи про Голод в Україні? Розповідає Тарас Марусик.
Тарас Марусик
Українське питання було розглянуте у другий день слухань.
Голова комітету “Україна-33” Ніколя Кузен, створеного в Ліоні в 1987-му році, у своєму виступі зупинився на байдужості світової спільноти у той час, коли мільйони людей в Україні помирали страшною смертю.
Не оминув він і ролі деяких західних журналістів і політиків.
Про Волтера Дюранті останніми місяцями в Україні говорили чимало, а про роль депутата від Ліона, голови парламентської комісії у закордонних справах Едуара Ерйо, який у серпні 1933-го року відвідав Україну, тут мало відомо.
Після організованої для нього Москвою поїздки в Україну, як висловився Ніколя Кузен, “потьомкінських” сіл, йому показали ситих і щасливих українців. Відповідаючи по поверненні у Францію на закиди, що він там не побачив голоду в Україні, Едуар Ерйо відповів: “Дозвольте мені стенути плечима”.
Ніколя Кузен підкреслив, що в 30-і роки йшло тотальне нищення різних верств українців: від митців до священиків.
Ніколя Кузен
Все, що мало відношення до української ідентичности, а відтак, під час ґеноциду, почали систематично нищити селян.
Абсолютно необхідно дати назву згаданим подіям. Це був геноцид проти українського народу. Ми вважаємо, що Франція повинна публічно визнати український ґеноцид 1932-33 років.
Тарас Марусик
Крім того, Ніколя Кузен заявив, що Комітет “Україна-33” добивається наступного:
Ніколя Кузен
Не лише права для українців на свою пам’ять, але й відповідальности Росії як правонаступниці СРСР.
Тарас Марусик
Це була думка голова Ліонського комітету “Україна-33” Ніколя Кузена.
Надія Шерстюк
У Пущі-Озерній під Києвом відбувся 12-й Конгрес “Інтер-АССО”, міжнародної організації, яка об’єднує борців з комуністичним режимом, а також жертв тоталітарних систем. 46 делегатів з країн Центрально-східної Європи взяли участь у роботі Конгресу.
На ньому побував також колишній член Української Гельсінської Групи, політв’язень Микола Матусевич. Його враження у рубриці “Особистий погляд”.
Микола Матусевич
Що можна сказати про сам конгрес?
Організація, як не сумно це в черговий раз констатувати, українська. Майже з годинним запізненням розпочалася робота 20-го травня. Перекладачів не спромоглися запросити, а тому мовний режим був схожий на режим, в якому ведуть переговори наші чиновники від Президента до позаштатних урядовців на “общєпонятном язикє” плюс німецький. І це при тому, що українська була робочою мовою конгресу.
Найцікавіші моменти конгресу, які запам’яталися. Голова литовської делегації Ванда Брегене сказала таке: “Жертви комуністичних режимів повинні бути якнайширше представлені в Європарламенті як люди, які вивчали комунізм не в університетських аудиторіях, а в університетах ГУЛАГівських”.
Петер Гейрі, представник Словаччини сказав, що європейські мас-медіа заповнені матеріалами про геноцид євреїв, а про геноцид українців 1932-1933-х років практично нічого не говориться, європейська громадськість про це майже нічого не знає. Хоча кількість жертв від голоду значно перевищує жертв фашизму.
В Словаччині одночасно вийшли також з друку “Майн Кампф” і “Комуністичний інтернаціонал”. За розповсюдження першої продавців притягають до кримінальної відповідальності, а вихід другою ніби не помічає влада.
Голова української делегації Є.Пронюк привів такі цифри, котрі, зрештою, відомі, що жертви комунізму, колишні в’язні комуністичних таборів отримують 97 гривень в місяць, це приблизно 17 доларів, слідчі КДБ, судді, прокурори, які засуджували їх на смерть на 25 років таборів, отримують пенсію тисячу гривень і більше.
Зрештою, я не обридав би слухачам цими цифрами (бо хто того не знає?), аби не реакція президента конгресу Р.Бутта на пенсію жертв комунізму. “Це як, в день 17 доларів? Так мало!” І його бідну німецьку голову, попри те, що він сам сидів в совєтських таборах, не може прийти думка, що людина має жити за ці 17 доларів цілий місяць.
Найвагоміше рішення, прийняте 12-м конгресом, - це те, що необхідно, щоб Європарламент встановив міжнародний день з боротьби з комунізмом. Звісно, це умовна дата. Але дивним чином вона прив’язується до Берлінського повстання 1949-го року.
Отак то воно у світі робиться! Виявляється, до 1949-го року ніхто не боровся з комуністами ні в 17-му, ні пізніше до 20-х років, ні спротив колективізації, ні мільйони полеглих українців під час голодомору ніби й не є боротьбою з комунізмом.
Проти цієї кон’юнктураної дати проголосував лише один член української делегації.
Надто любимо ми багатих, виявляється.
Надія Шерстюк
Центральна частина Львова, яка внесена у список міст історичної спадщин ЮНЕСКО, є доволі ласим і популярним шматком на ринку нерухомості. Навіть попри те, що будинки руйнуються і їх потрібно реставрувати повністю.
У багатьох будинках розташовані офіси та ресторани. Їхні господарі кажуть, що аби залякати орендарів приміщень з метою привласнити будинок, часто організовується напад.
Днями у будинку, де розташовані офіси семи товариств нацменшин Львова невідомі вчинили погром.
Докладніше розповідає наша львівська кореспондентка Галина Терещук.
Галина Терещук
У ніч з суботи на неділю кілька зловмисників з сокирами вдерлися у будинок навпроти міської Ратуші. Пошкодили електричну проводку, відчинили браму ключем, зайшли до приміщень товариств нацменшин і вчинили у кімнатах погром, зокрема побили віконні шибки. Цікаво, що, виходячи, вони зачинили за собою браму.
На двох поверхах цього будинку уже роками знаходяться товариства “Надсяння”, “Лемківщина”, “Холмщина”, “Чеська беседа”, товариство польської культури Львівщини та “Німецьке”.
Про напад працівників правоохоронних органів повідомив у понеділок зранку голова польського товариства Еміль Лєгович. А зловмисників бачила адміністратор ресторану.
На її запитання, що вони тут роблять, молодики відповіли, що ремонт. Дивний це був ремонт, як вважають голови всіх товариств нацменшин і припускають, що напад здійснений з метою їх залякати. Мабуть, знайшовся бажаючий придбати увесь будинок. А вдаючись до вандалізму, вони просто почнуть виживати постійних орендарів.
Голова польського товариства Еміль Лєгович називає цю ситуацію дуже дивною, однак політичного підтексту у цьому вбачає, але каже, що якось заходив чоловік, котрий цікавився цим будинком.
Еміль Лєговіч
Ви розумієте, якби вони мали, наприклад, якийсь характер антипольський, то вони там зробили б щось для нас чи розбили там вивіску на вулиці, або вони там щось понаписували б, а то якесь дивне таке: вони хотіли таким способом показати, що в нас в дуже страшному стані, напевне, коридори, що то не піддається для життя. Я таке враження маю.
Галина Терещук
Пан Лєгович не знає, де зловмисники роздобули ключі від брами. Втім львівські правоохоронці заперечують факт про пошкодження проводки і те, що хтось побив шибки, і що в приміщенні взагалі встановлена металева брама.
До слова, сьогодні у під’їзді будинку майстер штукарить пооббивані стіни, а вони роздовбані в усьому під’їзді.
Правда, за словами правоохоронців, стіни пошкодили не зловмисники, а просто п’яні відвідувачі ресторану.
Еміл Лєгович здивований заявами львівських правоохоронців.
Еміль Лєговіч
Дуже шокований. При мені капітан писав все, що він бачив. Я підписався під цим актом, і він підписався під цим актом.
Галина Терещук
Наразі правоохоронці утримуються щодо порушення кримінальної справи за фактом здійсненого вандалізму в будинку у центрі міста.
Надія Шерстюк
Цей випуск програми “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Мені допомагав Михайло Петренко.
На все добре, шановні слухачі!
Говорить радіо “Свобода”!
