Прага,13 січня 2004 – Президент /praesidens/ у перекладі з латині буквально означає - той, що сидить спереду. У політичному, правовому значенні це глава держави, виборний голова політичної організації тієї чи іншої держави, названий таким терміном у момент свого обрання на повноважних зборах цієї організації...Якщо мав місце факт обрання політика на цю посаду уперше в історії державності, то чи можна ігнорувати його першість саме у ролі президента в цій державі? Логіка історії і логіка політичних фактів виявляється не завжди переконливою для нащадків. Особливо, коли йдеться про політичні амбіції і незгоди між окремими політичними силами, як про це зауважують і чимало академічних істориків в сучасній Україні. Немалу роль тут відіграє і те, що один із відомих американських юристів, федеральний суддя Богдан Футей назвав «дискредитацією України з юридичної точки зору», маючи на увазі «правові нонсенси у судовій і правовій системі сучасної України». Але все ж таки про те, кого ж з повним історичним обґрунтуванням можна назвати «першим президентом України»?
Якщо виходити із логіки історичних фактів, то уперше термін «президент України», як вважають чимало істориків, був вжитий під час революційних подій весни 1917 року у Києві, коли тут зібрався новий український орган політичної влади - Центральна Рада. Наприклад, автор дуже популярного нині в Україні підручника з історії Орест Субтельний пише, що «президентом Центральної Ради було обрано Михайла Грушевського» і далі наводить ще один факт «19 квітня 1917 року у Києві відкрився Український національний конгрес, на який зібралося 900 делегатів з усієї України, від усіх українських громад колишньої імперії...Конгрес обрав 150 представників до Центральної Ради та затвердив Михайла Грушевського на посаді президента». А така шанована організація, як Українське історичне товариство, вважає, що більш обґрунтованим з юридичної точки зору є посилання на ухвалу Центральної Ради від 29 квітня 1918 року, коли був «ухвалений проект Конституції Української Народної Республіки і обраний Михайло Грушевський президентом УНР».
Інша справа, що президента обрали на засіданні політичної організації, а потім затверджували на конгресі повноважних представників. Йдеться не про спосіб обрання, а про формальне, історично підтверджене існування такої посади у державі.
Більше того, офіційно, з грифом, рекомендований сучасною владою як авторитетний «Універсальний словник - енциклопедія», виданий 1999 року, пише на сторінці 363: «Михайло Грушевський обраний президентом Української Народної Республіки».
Отже, чи можна називати сьогодні Михайла Грушевського не лише безумовним лідером незалежної України на початку ХХ століття, але й її першим президентом? Здавалося б, що сумнівів немає і про це знають навіть учні 5-х класів, які у тесті з історії України вибирають із трьох запропонованих імен –Леоніда Кучми, Леоніда Кравчука та Михайла Грушевського саме останнього у відповідь на запитання, хто з них був саме першим президентом держави. Але не все так історично просто. Бо нині чимало політиків, у тому числі й нинішній президент України, називають першим президентом цієї держави обраного на цю посаду на всенародних виборах 1 грудня 1991 року колишнього заввіділу агітації і пропаганди ЦК Компартії України, колишнього Голову Верховної Ради України Леоніда Кравчука...Коли Леоніда Кравчука запитували кореспонденти радіо “Свобода”, чи заперечує він проти того, що першим президентом України був Михайло Грушевський, то Леонід Макарович казав: «Я не заперечую, але погодьтеся, що мене все ж обрав народ. Тому я перший всенародно обраний президент України». І у багатьох громадян цієї держави сьогодні закономірно виникає питання, коли вони часто читають у різних джерелах, від президентського привітання до газетної публікації, формулювання «Леонід Кравчук – перший президент України», а як же ж тоді бути з Михайлом Грушевським, якого самі ж сучасні політики і владні мужі в Києві називали «першим президентом України». На тій же ж меморіальній дошці на стінах Київського національного університету написано: «Тут в 1886 – 1894 роках навчався Михайло Грушевський, великий український історик, перший президент України». Та хіба лише на цій дошці? То чому ж виникають сьогодні такі ситуації і такі історично-юридичні питання? Сам Леонід Кравчук днями сказав ( уже після слів «для мене, як першого президента, важливо...») так: «Висота відповідальності Конституційного Суду...не настільки висока, як би цього хотілося» . А що б відповів Конституційний Суд на запит про те, кого можна назвати першим президентом України?
Якщо виходити із логіки історичних фактів, то уперше термін «президент України», як вважають чимало істориків, був вжитий під час революційних подій весни 1917 року у Києві, коли тут зібрався новий український орган політичної влади - Центральна Рада. Наприклад, автор дуже популярного нині в Україні підручника з історії Орест Субтельний пише, що «президентом Центральної Ради було обрано Михайла Грушевського» і далі наводить ще один факт «19 квітня 1917 року у Києві відкрився Український національний конгрес, на який зібралося 900 делегатів з усієї України, від усіх українських громад колишньої імперії...Конгрес обрав 150 представників до Центральної Ради та затвердив Михайла Грушевського на посаді президента». А така шанована організація, як Українське історичне товариство, вважає, що більш обґрунтованим з юридичної точки зору є посилання на ухвалу Центральної Ради від 29 квітня 1918 року, коли був «ухвалений проект Конституції Української Народної Республіки і обраний Михайло Грушевський президентом УНР».
Інша справа, що президента обрали на засіданні політичної організації, а потім затверджували на конгресі повноважних представників. Йдеться не про спосіб обрання, а про формальне, історично підтверджене існування такої посади у державі.
Більше того, офіційно, з грифом, рекомендований сучасною владою як авторитетний «Універсальний словник - енциклопедія», виданий 1999 року, пише на сторінці 363: «Михайло Грушевський обраний президентом Української Народної Республіки».
Отже, чи можна називати сьогодні Михайла Грушевського не лише безумовним лідером незалежної України на початку ХХ століття, але й її першим президентом? Здавалося б, що сумнівів немає і про це знають навіть учні 5-х класів, які у тесті з історії України вибирають із трьох запропонованих імен –Леоніда Кучми, Леоніда Кравчука та Михайла Грушевського саме останнього у відповідь на запитання, хто з них був саме першим президентом держави. Але не все так історично просто. Бо нині чимало політиків, у тому числі й нинішній президент України, називають першим президентом цієї держави обраного на цю посаду на всенародних виборах 1 грудня 1991 року колишнього заввіділу агітації і пропаганди ЦК Компартії України, колишнього Голову Верховної Ради України Леоніда Кравчука...Коли Леоніда Кравчука запитували кореспонденти радіо “Свобода”, чи заперечує він проти того, що першим президентом України був Михайло Грушевський, то Леонід Макарович казав: «Я не заперечую, але погодьтеся, що мене все ж обрав народ. Тому я перший всенародно обраний президент України». І у багатьох громадян цієї держави сьогодні закономірно виникає питання, коли вони часто читають у різних джерелах, від президентського привітання до газетної публікації, формулювання «Леонід Кравчук – перший президент України», а як же ж тоді бути з Михайлом Грушевським, якого самі ж сучасні політики і владні мужі в Києві називали «першим президентом України». На тій же ж меморіальній дошці на стінах Київського національного університету написано: «Тут в 1886 – 1894 роках навчався Михайло Грушевський, великий український історик, перший президент України». Та хіба лише на цій дошці? То чому ж виникають сьогодні такі ситуації і такі історично-юридичні питання? Сам Леонід Кравчук днями сказав ( уже після слів «для мене, як першого президента, важливо...») так: «Висота відповідальності Конституційного Суду...не настільки висока, як би цього хотілося» . А що б відповів Конституційний Суд на запит про те, кого можна назвати першим президентом України?
