Запоріжжя, 21 січня 2002 - З будівництвом нових мостових переходів через Дніпро в районі острова Хортиця Запоріжці спізнилися років на 30-ть. Таку думку висловив учора міністр транспорту України Валерій Пустовойтенко під час робочого візиту до Запоріжжя. На якій підставі у пана Пустовойтенка виникли сумніви щодо будівництва нових мостів?
Спроби прокласти нові мостові переходи через Дніпро, щоб розвантажити старі, здійснювались і раніше. Остання – наприкінці вісімдесятих років. Однак, кожен з тих проектів передбачав втручання у заповідну плавневу зону острова Хортиця. Альтернативний же – наскільки перспективний, настільки ж і нереальний (бо надто дорогий) пропонував перетнути Дніпро дещо південніше унікального острова. Втім, у далекому 87-му (попри намагання влади завалити цей проект) соцопитування жителів регіону дало несподіваний результат. Запоріжці не хотіли поступитися долею Хортиці і обрали міст, який не торкається острова жодною деталлю.
На жаль, дискусія влади і народу того разу нічим не завершилась. Настав 1989 рік. У розпалі перебудови проблема будівництва запорізьких мостів зійшла нанівець. Відновлення розмови про необхідність розвантаження старих шляхів через Дніпро відбулося років зо три тому. Нові губернатори, котрі за цей час змінилися вже тричі, кожен на власне бачення, намагалися ініціювати просування проектних робіт. Останньому – Євгену Карташову вдалося, навіть, заручитися підтримкою центру. З новим / і сьогодні, поки що єдиним проектом/ ознайомили і Главу Адміністрації Президента України - Володимира Литвина, і міністра транспорту України - Валерія Пустовойтенка. Останнього - буквально вчора.
Однак пан Пустовойтенко не прийшов у захват від ідеї проекту. Чому? По-перше ,будівництво мостових переходів – справа надто тривала і, безумовно, дорога. А кому, як не міністру транспорту відомо, що фінансування будівництва, навіть звичайних автошляхів, за державні кошти цього року не передбачено. А мостових переходів – і поготів. То ж регіональне керівництво мусить відшукати позабюджетні джерела фінансування. А це сотні мільйонів доларів. Найімовірніше – залучати інвесторів. А щоб окупити втілення проекту , в”їзд на мости необхідно зробити платним, хоча б в один бік. Питання “в який” поки ставити зарано. Хоча сам проект на папері вже існує – проблемою залишається втручання у заповідну зону Хортиці. Тому нинішнє обговорення проекту мостів аналогічне, наприклад, розмовам прокурорів про законність пограбування. Адже, згідно з постановою Кабміну, підписаною у 93-му році тодішнім прем”єром Леонідом Кучмою, острів Хортиця має статус Національного заповідника. Відповідно до цієї ж постанови з острова мають бути відселені усі жителі, підприємства, припинена господарча діяльність, і навпаки – розгорнутий комплекс науково-дослідних робіт. Жодна умова не виконана. Принаймні, остаточно. Хто винен – наразі не відомо. Втім, точаться розмови про скасування статусу заповідника та роздержавлення території. Більше того: вже готові плани приватизації цього унікального природного та історико-культурного заповідника. І хоча сьогодні не 1987-й, а 2002-й рік, влада так само, як і раніш, запевняє запоріжців у певній безпеці Хортиці після будівництва нових мостів, вкрай необхідних одному з найбільших промислових центрів України. Навіть сам губернатор регіону, Євген Карташов, не побоявся заперечити міністру щодо доцільності будівництва такими словами: “Ми вважаємо, що ніколи не буває пізно втілювати ідеї.”
Спроби прокласти нові мостові переходи через Дніпро, щоб розвантажити старі, здійснювались і раніше. Остання – наприкінці вісімдесятих років. Однак, кожен з тих проектів передбачав втручання у заповідну плавневу зону острова Хортиця. Альтернативний же – наскільки перспективний, настільки ж і нереальний (бо надто дорогий) пропонував перетнути Дніпро дещо південніше унікального острова. Втім, у далекому 87-му (попри намагання влади завалити цей проект) соцопитування жителів регіону дало несподіваний результат. Запоріжці не хотіли поступитися долею Хортиці і обрали міст, який не торкається острова жодною деталлю.
На жаль, дискусія влади і народу того разу нічим не завершилась. Настав 1989 рік. У розпалі перебудови проблема будівництва запорізьких мостів зійшла нанівець. Відновлення розмови про необхідність розвантаження старих шляхів через Дніпро відбулося років зо три тому. Нові губернатори, котрі за цей час змінилися вже тричі, кожен на власне бачення, намагалися ініціювати просування проектних робіт. Останньому – Євгену Карташову вдалося, навіть, заручитися підтримкою центру. З новим / і сьогодні, поки що єдиним проектом/ ознайомили і Главу Адміністрації Президента України - Володимира Литвина, і міністра транспорту України - Валерія Пустовойтенка. Останнього - буквально вчора.
Однак пан Пустовойтенко не прийшов у захват від ідеї проекту. Чому? По-перше ,будівництво мостових переходів – справа надто тривала і, безумовно, дорога. А кому, як не міністру транспорту відомо, що фінансування будівництва, навіть звичайних автошляхів, за державні кошти цього року не передбачено. А мостових переходів – і поготів. То ж регіональне керівництво мусить відшукати позабюджетні джерела фінансування. А це сотні мільйонів доларів. Найімовірніше – залучати інвесторів. А щоб окупити втілення проекту , в”їзд на мости необхідно зробити платним, хоча б в один бік. Питання “в який” поки ставити зарано. Хоча сам проект на папері вже існує – проблемою залишається втручання у заповідну зону Хортиці. Тому нинішнє обговорення проекту мостів аналогічне, наприклад, розмовам прокурорів про законність пограбування. Адже, згідно з постановою Кабміну, підписаною у 93-му році тодішнім прем”єром Леонідом Кучмою, острів Хортиця має статус Національного заповідника. Відповідно до цієї ж постанови з острова мають бути відселені усі жителі, підприємства, припинена господарча діяльність, і навпаки – розгорнутий комплекс науково-дослідних робіт. Жодна умова не виконана. Принаймні, остаточно. Хто винен – наразі не відомо. Втім, точаться розмови про скасування статусу заповідника та роздержавлення території. Більше того: вже готові плани приватизації цього унікального природного та історико-культурного заповідника. І хоча сьогодні не 1987-й, а 2002-й рік, влада так само, як і раніш, запевняє запоріжців у певній безпеці Хортиці після будівництва нових мостів, вкрай необхідних одному з найбільших промислових центрів України. Навіть сам губернатор регіону, Євген Карташов, не побоявся заперечити міністру щодо доцільності будівництва такими словами: “Ми вважаємо, що ніколи не буває пізно втілювати ідеї.”
