Донецька обласна військова адміністрація хоче переглянути договір оренди з УПЦ (МП) щодо безстрокового користування Святогірською Лаврою, повідомив в інтерв'ю «Укрінформу» голова адміністрації Павло Кириленко. «З урахуванням того, що на території області більшість вірян належали саме до Московського патріархату, від нас було надано максимальне сприяння, щоб богослужіння проходили спокійно... – пояснив він логіку дій минулих років. – Але ми повинні розуміти, яке лихо несе Московський патріархат з його священнослужителями, які точно не є в повному розумінні цього слова священнослужителями, через яких людина може прийти зі своїми тяготами, проблемами і звертатися до Бога. Там зовсім інша ситуація. Ми багато прикладів маємо, коли були явні факти підтвердження їхньої співпраці зі спецслужбами Російської Федерації».
За словами Кириленка, наразі йому невідомо про бажання когось зі священнослужителів лаври добровільно перейти до ПЦУ. А як Святогірська лавра потрапила до підконтрольної Росії церкви? Радіо Донбас.Реалії (проєкт Радіо Свобода) виявило, що перша служба у цій святині після проголошення незалежності україни була – українською. Ось як усе сталося.
(матеріал уперше був опублікований 14 травня 2023 року)
Свято-Успенська Святогірська є третьою та «наймолодшою» лаврою в Україні – поряд із Києво-Печерською та Почаївською. Статус лаври Свято-Успенський монастир та навколишні споруди отримали 2004 року (тоді президентом України був Леонід Кучма, а прем’єр-міністром Віктор Янукович).
Унікальний архітектурний ансамбль лаври – монастирі та Миколаївська церква на верхівці пагорбу – розташований на правому березі річки Сіверський Донець, і первісно містився у печерах, вирубаних у крейдяній скелі. 1654 року Святогірський монастир згадується уперше: у царській грамоті на земельні володіння.
Є версії, що ще в XI–XII століттях «серед половецьких станів жили слов'яни-християни. Їхні пустельники й могли вирубати на схилах крейдяних гір перші печери й келії». До речі, саме такої версії дотримуються у музеї, що розташований на території лаври.
Святогірський монастир пережив декілька руйнувань, після яких, здавалося, не переживе занепаду. Але щоразу відроджувався:
- 1679 року татари його розграбували, проте потім він був відбудований;
- 1786 року цариця Катерина ІІ закрила монастир, а майно передала своєму фавориту Григорію Потьомкіну. 1844 року монастир було відновлено під назвою «Святогірська Свято-Успенська пустинь»;
- 1922 року щойно постала тут радянська влада ліквідувала осередок «опіуму для народу». Замість нього організували Будинок відпочинку для трудящих Донбасу. Відродження монастиря як святині відбулося 1991 року – і про це трохи згодом.
Для Ігоря Ісіченка, який більш ніж 30 років був єпископом в Українській автокефальній православній церкві (УАПЦ), а тепер служить у Харківському екзархаті УГКЦ – Святогірська лавра є частиною особистої історії. Його високопреосвященство згадує: прабабуся Євдокія ніяк не могла виростити дітей, – усі вони помирали. Урешті Євдокія взяла новонародженого сина і понесла його на руках до Святогірського монастиря.
«І він вижив. І слідом за ним діти виживали. У тому числі, і мій дідусь», – розказує священник.
Ігор Ісіченко, тоді – голова Харківського крайового братства апостола Андрія Первозваного – був одним із організаторів першої церковної служби у тоді ще санаторії імені Артема на Святих горах. Вона відбулася майже одразу після проголошення незалежності України.
1991 року в Слов’янську теж з’явилося Братство Андрія Первозванного на чолі із Олександром Возняком, активним громадським діячем, – до якого увійшли, зокрема, професор Василь Горбачук та родина політв’язня Євстафія Копача.
«І ми з ними домовилися, що здійснимо поїздку у Святі гори, оскільки всі розуміли, що це для нас знакове місце. На той час там діяв санаторій імені Артема і, здавалося, були затерті всі сліди колишньої церкви», – згадує владика Ігор.
Поїздка відбулася на свято Воздвиження 27 вересня 1991 року – майже через місяць після проголошення незалежності України. Братство організувало автобус та приїхало до санаторію, керівництво якого погодилося на проведення церковної служби у клубі санаторію – колишньому Успенському соборі.
«Це був звичайний клуб, без бані, зі стільцями, ординарний радянський зал для глядачів. Саме там ми зсунули стільці, поставили стіл на місці колишнього престолу. І там було відправлено першу літургію», – розказує архієпископ Ісіченко.
Цікавимося у нього – якою мовою?
«Для Української автокефальної православної церкви це – питання без сенсу. Звичайно, українською мовою. Іншої богослужбової мови в УАПЦ не було», – каже він.
Ігор Ісіченко так описує настрій того дня: «У нас у всіх були такі піднесені і дуже оптимістичні відчуття. Тоді церква щойно почала відроджуватися. Ще не мобілізувалася антиукраїнська опозиція після 24 серпня 1991 року. Здавалося, що ми можемо дуже багато. І тоді якраз відродження Святогірського монастиря як святині української церкви здавалося цілком реальним».
Священники не хотіли української мови в церквах – Возняк
Олександр Возняк – один із ініціаторів тієї служби, пригадує, що на першу літургію прийшло чимало людей, і всі поводилися, як належить: вставали, молилися, хрестилися.
Але ще 1990 року, згадує Возняк, у церквах регіону було засилля російської мови: він із членами братства Андрія Первозванного їздив по містах та переконував священників переходити на українську.
«Проте вони на це не йшли. І навіть ми їздили з професором Василем Горбачуком до благочинного (керівника церковно-адміністративної одиниці – ред.) округу Аліпія: він нас погнав, зле з нами повівся і вигнав з двору. Навіщо це? У Слов’янську-то більшість була українці, – а службу вели російською. Та й поминали вони під час служби патріарха Московського», – обурюється Олександр Возняк.
Повзучий наступ УПЦ (МП)
Усіма культовими будівлями Святогірської лаври володіє комунальний заклад «Адміністрація державного історико-архітектурного заповідника у м. Святогірську», який надав їх у безоплатне безстрокове користування УПЦ (МП). Ініціював цю передачу іще на початках незалежної України тодішній керівник Донецької ОДА Віктор Янукович. Ось коротка хронологія:
- 1991 року виконком Донецької облради передає у власність Донецької єпархії УПЦ (МП) окрасу архітектурного комлексу – Успенський собор – та три господарчих корпуси;
- Вже 3 грудня 1999 року Віктор Янукович визначив, що Слов’янська міськрада має передати УПЦ (МП) інші родзинки комплексу – Миколаївську церкву (ту саму, на пагорбі), печерну церкву преподобних Антонія і Феодосія, увесь комплекс печерних споруд, нижній та верхній павільйони прочан, східну та західну вежі та Кирило-Мефодіївські сходи;
- Восени 2003 року міськрада Слов’янська передає у безстрокове безоплатне користування УПЦ (МП) усе комунальне майно, що перебуває на території заповідника;
- А навесні 2004 року – зі створенням лаври – між УПЦ (МП) та дирекцією заповідника укладені три угоди, що оформлюють те ж саме безоплатне та безстрокове перебування церкви на території комплексу.
Як бачимо, питання про належність Свято-Успенського монастиря та інших святинь до УПЦ (МП) чи не одразу стало пріоритетом для тодішних керівників області. Після отримання статусу лаври головна православна святиня Донбасу стала активно розбудовуватись, проте все частіше потрапляти до скандалів із політичним присмаком.
Від приїзду патріарха Кирила до «гнізда» бойовиків
На тлі протистояння із Віктором Ющенком Віктор Янукович дедалі частіше використовував лавру для демонстрації ніби-то проросійської орієнтованості регіону та мобілізації своїх прихильників.
Ось найяскравіші із епізодів, коли лавра ставала майданчиком для проросійських гасел – як побачимо, УПЦ (МП) у Святогірську реагувала на чи не всі тодішні політичні події.
- Влітку 2009 року лавру помпезно відвідали Московський патріарх Кирило та тодішній лідер Партії регіонів і прем’єр Віктор Янукович, який саме готувався до президентських виборів 2010 року. Журналіст видання «Східний проект» так описує атмосферу того дня: «Аплодисментами та дружним скандуванням «Наш Патріарх – Кирило!» присутні відреагували на приїзд патріарха Кирила. Не менш радісно зустрічали і Віктора Януковича, лідера Партії регіонів. «Віктора Федоровича – у президенти!» лунало в народі. «Віктор Федорович – любо!» – вторили їм козаки».
- 2014 року тут, неподалік від вже окупованого Слов'янська, засіли російські спецпризначенці. Про це в інтерв’ю «Радіо Свобода» розповіла Юлія Лапутіна, очільниця Міністерства у справах ветеранів, яка була тоді співробітницею СБУ і виконувала завдання на Донеччині.
«Про Святогірську лавру можна багато чого розповідати, але я сама туди виїжджала, ще коли була в окупованій Донеччині. І я на власні очі бачила там російських спецслужбовців. Скажемо так, спецпризначенців», – розповідала Лапутіна. За її словами, у них була російська зброя та радіостанції, за допомогою яких вони вели перемовини з підрозділами, які перебували на території РФ. За словами Лапутіної, про це українські військові доповіли в штаб АТО, але їй невідомо, які рішення там ухвалили.
- У 2017 та 2019 роках журналісти спостерігали, як служителі лаври чомусь влаштовували «хресну ходу» на 9 травня, подібну до пропагандистського російського «безсмертного полку», а потім служили панахиду. Деякі учасники акції приносили фото своїх родичів, проте, у переважній більшості, плакати на держаках із фотографіями військових роздавали монахи. Подекуди люди навіть не знали, чиє фото вони несуть у колоні.
Незмінний намісник лаври Арсеній 2017 року так пояснив ідею ходи: «Буде такий час, який називається «друге пришестя Христове», або, як його зі страхом називають люди, які грішать – «страшний суд». І ми… зустрінемося з оцими людьми, які сьогодні на портретах, на фотографіях… І заради цієї зустрічі ми сьогодні прийшли на це місце помолитися. Щоби потім нам, коли нас зустрінуть у вічності благочестиві предки – щоби ми із сором очі не опускали. А вони нас зустрічали із радістю і вдячністю: «Я знаю, синку, що ти приходив, я знаю, що ти мене пам’ятаєш, я знаю, що ти за мене молився».
На сайті лаври в одному із анонсів ходи писали (російською) так: «Ушанувати пам’ять про великий подвиг нашого народу – наших дідів, батьків і матерів – священний неоплатний борг нас, які живуть».
«Світились» у таких пропагандистських шоу і тодішні політичні зірки. Наприклад, 2019 року у такій ході взяла участь народна депутатка (тоді – від «Опозиційного блоку») Наталія Королевська.
Під час панахиди священники поминали людей «в братоубійствєнной смутє на Украінє убієнних».
- А 2020 року, коли Росія всіма силами намагалася «впихнути» до України незаконне угруповання «ЛДНР» через перемовини у Мінську, УПЦ (МП) раптом організувала у Святогірській лаврі форум «Люди миру».
Наживо цю подію транслював «112 канал», афілійований із кумом Путіна Віктором Медведчуком. На форумі спікери говорили, що політики ніби-то не хочуть миру в Україні – тому «примирення» мають ініціювати прості люди.
У якості таких «простих людей» виступали, зокрема, гості російських пропагандистських шоу (Ірина Мартін) та ефірів ЗМІ, підконтрольних угрупованню «ДНР» (Олег Ясинський).
До слова, журналісти проєкту Радіо Свобода «Схеми» нещодавно з'ясували, що Ясинський доєднався до нового політичного руху Віктора Медведчука «Другая Украина», який він заснував після того, як оселився у Москві.
Одна із учасниць форуму, яку представили як жительку селища Піски біля Донецька (на той момент там дислокувалися українські війська), заявила: «Якщо так подобається нас звільняти, або як вони хочуть звільняти Україну, – нехай кожний зайде до свого дому, вириє окоп, сяде з автоматом і звільняє нашу Україну. Але дайте мені жити у своєму домі, я нікого не чіпала, ми ні з ким не воювали. Ми тільки хочемо миру».
А намісник лаври Арсеній під час форуму повторив улюблену тезу російського лідера Путіна про «один народ»: «Ось ви кажете: примирення. А ми й не розділялися. Ми були та лишилися одним народом однієї святої нашої матері церкви».
Можливо, за це і подібні висловлювання на початку 2023 року президент Володимир Зеленський призупинив українське громадянство Арсенія – в миру Ігоря Яковенка – який народився у тодішній Карельській АРСР, відслужив у радянській армії, 1992 року закінчив Московську духовну семінарію та з 1995 року незмінно керує монастирем над Дінцем.
Чому вчать вірян у Святогірській лаврі
Ігор Ісіченко, який організував у Святогірському монастирі першу службу 1991-го року, наголошує на сильній політизації УПЦ (МП) та підпорядкуванні ідеологемі «руського миру». Це, за його словами, «було дуже відчутно у Святогірському монастирі, й перетворило його на час Революції гідності на один із пунктів опору демократичним перетворенням в Україні».
Запитуємо: що ж таке «руський мир» у трактуванні УПЦ (МП)?
«Всі люди, які служили в монастирі, ідентифікували себе не як громадяни України чи представники київської помісної церковної традиції. Для них локусом, у якому вони себе оприявнювали, була «русь».
Така, знаєте, ідеалізована, міфологічна «русь». Із Серафімом Саровським, імператором Миколою ІІ, адміралом Ушаковим та іншими знаковими постатями. Де державне, імперське домінувало над церковним. Де сакралізувалася постать царя і плекалася віра у відновлення російської імперії як православного царства, третього Риму», – каже отець Ігор.
До речі, на «російській» історії Святогірського монастиря наголошується і чи не в кожному експонаті музею на території лаври.
Але чи значить це, що історія монастиря, простежувана за царських часів, є однозначно російською?
На думку архієпископа Ігоря Ісіченка, лаврський клир, використовуючи таку ідеологію, готував ґрунт для російської військової експансії в Україну: «Вони пов’язували саму ідею існування московського царства, російської імперії із їхньою релігійною місією: стати мірилом досконалості у світі. Що абсолютно розходиться із реальністю. Але частина людей у це вірить. Вони вірять не так у Бога, як у «святу русь». Здається, що Святогірська лавра стала одним із острівців плекання такої віри».
Також Ігор Ісіченко зауважує: 13 березня 2022 року група православних богословів у Волоській академії богословських студій оприлюднила «Декларацію про вчення «руського миру».
У документі вони розглядають ідеологему «руського миру», наголошує архієпископ, як одну з найнебезпечніших квазірелігійних єресей нашого часу.
Чи стане Святогірська лавра наступною після Києво-Печерської?
На тлі подій у Києві та Почаєві, новин зі Святогірська про перегляд договору на безоплатне користування між заповідником та УПЦ (МП) довгий час не надходило. Можливо, через те, що весь Донбас є наразі зоною активних бойових дій. Заява голови обласної адміністрації Павла Кириленка – перша в цьому напрямку.
За тим, щоби монаша громада дотримувалася вимог закону «Про охорону культурної спадщини», стежать «Адміністрація державного історико-архітектурного заповідника у м. Святогірську» та Донецька ОВА.
Начальниця управління культури і туризму Донецької ОВА Вікторія Точена запевняє, що заходи з моніторингу дотримання умов користування здійснюються постійно.
А у випадку, якщо під час перевірки комісія виявить порушення, вступає в силу 30-а стаття згаданого вище закону, що зобов’язує «заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини».
Відзначимо, що 10 березня національний заповідник «Києво-Печерська лавра» оголосив про розірвання договору оренди з УПЦ (МП). Керівник заповідника Максим Остапенко наголошує на порушеннях, зокрема, самовільному будівництві та пошкодженні окремих пам'яток. А поліція за фактом незаконного руйнування об'єкту на території лаври відкрила провадження.
Щодо Почаївської лаври, підпорядкованої УПЦ (МП). Група народних депутатів запропонувала перевірити дотримання угод про користування спорудами і у разі порушень розірвати угоди про оренду з УПЦ (МП).
Повернути лавру – за законом
Архієпископ Ігор Ісіченко вважає, що антидержавні заклики намісника лаври та політичні події, які там розгорталися, можуть стати підставами для розірвання договору про оренду приміщень релігійною організацією, «яка порушила власний статут і договірні зобов’язання».
Так само вважають і в ПЦУ, яка, скоріше за все, стане першим кандидатом на укладання нового договору.
Митрополит Донецький та Маріупольский Сергій Горобцов вважає, що із початком повномасштабного вторгнення настав час повернути головну православну святиню Донбасу Україні.
«Від початку повномасштабної війни цю святиню на Донеччині неодноразово обстрілювали росіяни, – зазначає митрополит в коментарі Радіо Донбас.Реалії. – Саме тому не може все тіло Донецького краю буди українським, а душа російською. В цьому монастирі потрібна і вкрай необхідна молитва рідною мовою за весь побожний український народ, за ЗСУ, за перемогу над «рашизмом». Потрібно зупинити панування «руського міра» та сепаратизму в українській святині. Але повернення лаври повинно відбуватися виключно в правовому полі. З дотриманням українського законодавства».
А що каже намісник Святогірської лаври?
Через усі можливі канали ми намагалися зв'язатись із намісником Святогірської лаври Арсенієм, аби дізнатись його думку щодо подій у Києво-Печерський та Почаївській лаврах, а також щодо закидів щодо проросійськості його церкви – відповіді наразі не отримали.
Проте нам вдалося знайти позицію Арсенія станом на 2018 рік – щодо тодішніх політичних подій в Україні та закидів в бік УПЦ (МП) – в інтерв'ю виданню РБК. Наразі текст інтерв'ю із сайту видалено, проте його копія збереглася в архіві web.archive.org . Ось основні тези:
- Російської церкви не існує. Є «руська православна церква з часів князя Володимира»;
- «Ми в союзі з РПЦ. Чому ми маємо туди їхати? Ми на своїй землі, ми її відродили, збудували нові храми і відродили старі»;
- «Нас звинувачують у нелюбові до своєї вітчизни. Ми з братією за 26 років існування обителі збудували та відреставрували понад двадцять храмів, приймали біженців, відремонтували дві загальноосвітні школи. Є монастирі, які містять будинки для людей похилого віку, сирітські будинки. Що наші 17-18-річні «диванні патріоти», які кричать про любов до вітчизни, зробили для неї?»;
- «Говорили, що тут у братії переодягнені російські спецназівці. Так, у мене особливі спецназівці: отець Селафіїл, 96 років, отець Каріон, 85 років, отець Трифон лежить паралізований, його братія доглядає – одні спецназівці в монастирі»;
- «Чий Крим нехай вирішує народ Криму, у нього й питайте. Усі люди, які там живуть. У моєму церковному розумінні це досі канонічна територія УПЦ»;
- «За вказівкою Турчинова сюди прийшли війська і почали бомбардувати Слов'янськ, казали, що це Росія бомбить. Я бачив українські гаубиці, «Урагани», які стріляли по Слов'янську. Депутати Верховної Ради кажуть: «Ви неправду кажете. То були перевдягнені росіяни». Я свою «неправду» скажу і на Страшному Суді.
Радіо Свобода готове оприлюднити позицію намісника Святогірської лаври Арсенія.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
