Медіаексперти б’ють на сполох: українська влада не гребує російськими підходами до інформаційного простору. Принаймні, поданий депутатами законопроект номер 6688 про блокування сайтів без суду наслідує саме приклад східного сусіда з його Роскомнаглядом та «чорним» переліком сайтів. Верховна Рада вирішила не розглядати цей законопроект 5 липня, як спершу планувала. Проте це не означає, що депутати відмовились від своєї ідеї. Що не так із документом?
Ініціатори законопроекту – Іван Вінник (БПП), Дмитро Тимчук («Народний фронт»), Тетяна Чорновол («Народний фронт») – принаймні, на папері, хочуть подбати про кіберпростір України, захистити його від вірусних загроз і атак.
Вони пропонують блокувати ресурс, якщо його контент містить ознаки державної зради, тероризму чи заклики до самогубства.
«Ніхто не пропонує закривати сайти. Якщо сайт добровільно не видалить новину, яка загрожує інформаційній безпеці, адреса цієї новини буде заблокована. Весь сайт не доцільно блокувати. Це архів багатьох новин. Новини, які загрожують інформаційній безпеці і можуть кваліфікуватися за статею «державна зрада», мають бути заблоковані або добровільно видалені. Наприклад, кілька великих сайтів транслювали парад ДНР», – сказав Вінник у кулуарах.
Ризики
На практиці ж, український парламент за крок до запровадження цензури в інтернеті, адже чіткого механізму контролю та відповідальності не прописано, переконані в медіаорганізаціях.
Вони наводять низку загроз:
– законопроект дає державним відомствам (особливо СБУ) неконтрольовані можливості для блокування інформаційних ресурсів;
– запроваджує обов’язкове блокування українськими провайдерами доступу до будь-якого ресурсу в мережі, який лише підозрюється у порушенні законодавства, без рішення суду на 48 годин;
– запроваджує реєстр заборонених інформаційних ресурсів, на основі якого оператори телекомунікацій повинні обмежити до них доступ. Вони також мають за власний кошт купувати технічні засоби для такого блокування. А за невиконання закону їм загрожують санкції;
– Нацкомісія, що здійснює держрегулювання у сфері зв’язку й інформатизації отримує функції, подібні до російського Роскомнагляду – обов’язок стежити за дотриманням правил;
– кібератака прирівнюється до однієї з форм технологічного тероризму;
– анонімність у мережі розмивається, користуватись TOR (анонімайзером) не можна;
– моніторинг трафіку;
– формування монополії певного постачальника техніки для блокування трафіку.
Навіть якщо закон ухвалять, виконувати його без порушень провайдерам буде надзвичайно складно, вважає представник Українського кіберальянсу Шон Таунсенд.
«Роскомнагляд, з якого ледве не дослівно списали законопроект, рекомендує провайдерам перевіряти реєстр не рідше двох разів на добу. У будь-яких залізяк є межа, провайдери просто технічно не зможуть виконувати вимоги прокуратури миттєво. Із тієї ж причини блокування не мають сенсу для «запобігання злочинам», – каже експерт.
Перелічені ризики загрожують запровадженню цензури та надмірного контролю держави над медіапростором, вважає фахівець із інформаційної безпеки Володимир Стиран.
«Аргументи держави завжди будуть логічними. І в ідеальному світі вони були б правильними. Але ніколи не можна виключати з рівняння людину та її егоїзм. Всі запропоновані інструменти регулювання та блокування можуть, а отже будуть, використані не за призначенням. Скоріш за все, з метою підсилення цензури, здійснення нечесної конкуренції та інших проявів корупції», – вважає він.
Низка найавторитетніших меді та правозахисних організацій закликали парламент зупинитись і не ухвалювати такий недосконалий закон. Йдеться про Національну спілку журналістів України, «Платформу прав людини», «Лабораторію цифрової безпеки», «Центр інформації про права людини», представництво Freedom House в Україні, «Інформаційну безпеку» та багато інших організацій.
Законопроект ще можуть ухвалити
Резонанс від цього законопроекту нагадує цунамі. У фейсбуці та твіттері набирають обертів хештеги #стоп6688 та #нечуванасвободаслова.
Проте ініціатори від своєї ідеї відмовлятись, схоже, не планують. Напередодні комітет з питань національної безпеки та оборони схвалив законопроект.
Іван Вінник, щоправда, погодився – питання кібербезпеки і регулювання інформаційного простору в ЗМІ необхідно винести в окремі законопроекти. Проте жодних змін у документ досі не внесли.
