На сторінках світових видань Україна цими днями постає в одному безнадійною, в іншому обнадійливою. Кореспондент BBC звертає увагу на економічну та соціальну стагнацію окупованих територій і їхні перспективи. Reuters зауважує, що Україна може стати одним із лідерів із впровадження блокчейн-технології, завдання якої – сприяти безпеці, анонімності та надійності валютних операцій. Між тим, голова Ради з міжнародних відносин Річард Хаас у своїй колонці для USA Today відповів на запитання держсекретаря США Рекса Тіллерсона, чому проблеми України мають обходити пересічного американського громадянина.
В Україні стартуватиме, ймовірно, найбільший у світі проект на основі технології блокчейн, пише агентство Reuters.
Гендиректор компанії BitFury, з якою Кабінет міністрів підписав меморандум про взаєморозуміння, Валерій Вавілов розповів, що український уряд починає перехід на нову систему зберігання даних, мета якої – підвищення прозорості та ефективності грошових операцій. Вона надасть можливість контролювати зміни, які відбуваються з державними активами.
Блокчей (англ. blockchain) – це ланцюжок блоків транзакцій, які вперше виникли як основа функціонування цифрової валюти біткойн (англ. bitcoin).
Більше про bitcoin читайте у матеріалі Радіо Свобода
«Ми хочемо зробити Україну однією з провідних країн у сфері блокчейн… Ця угода створить в Україні зовсім нову екосистему для державних проектів, заснованих на цій технології», – сказав голова Державного агентства з питань електронного урядування України Олександр Риженко.
Україна – не єдина держава, що впровадила на найвищому рівні блокчейн-програму. Швеція, Естонія та Грузія теж запустили аналогічні ініціативи, але менші за своїми масштабами (вони охоплюють лише один чи два сектори, пов’язані з правом власності на землю та нерухомість).
У США є більше причин думати про Україну, ніж суто з позицій зміцнення Європи, пише у колонці для американського видання USA Today американський дипломат та голова Ради з міжнародних відносин Річард Хаас, і їх щонайменше чотири.
По-перше, окупація Росією частини України та анексія Криму, порушує основні принципи міжнародних відносин, – нагадує автор. – По-друге, Росія реалізовує свій вплив завдяки власній здатності домінувати над іншими, тому важливо, аби президент Росії Володимир Путін не дійшов висновку, «що постійне використання сили – доцільний спосіб «зробити Росію великою знову».
Третя причина – свідома відмова України від ядерних боєголовок, відповідно до угоди між США, Великою Британією та Росією. Але подальша втрата Україною Криму, за словами Хааса, – страшний сигнал для сильних світу цього, що «відмова від ядерної зброї може бути небезпечною для вашого політичного здоров'я і територіальної цілісності».
Четверта причина, яку наводить автор: згідно з Будапештським меморандумом 1994 року, Україна отримала гарантії того, що, попри відмову від ядерної зброї, вона залишатиметься в безпеці. І ці гарантії, як показує практика, виявилися порожніми, наголошує Хаас і зазначає, що такий стан речей підриває довіру до США як надійного партнера.
Завершує він «хорошими новинами для американських платників податків»: «Сполучені Штати можуть дозволити собі інтерес до України та багатьох інших питань міжнародної політики. Дійсно, США щороку витрачають не менш як 600 мільярдів на оборону. Але це лише трохи більше за 3% від того, що приносить економіка, – цей показник набагато нижчий від середнього показника за часів Холодної війни».
Хаас також підкреслює, що зосередженість США на внутрішніх проблемах – похідна риторики Дональда Трампа, – може мати негативні наслідки для країни. «Ігнорування того, що відбувається в Україні чи будь-де у світі, не зробить нас розумнішими, здоровішими чи багатшими. Це зробить нас менш захищеними», – резюмує він.
«Мої чотири відповіді на запитання держсекретаря Тіллерсона про те, чому американських платників податків має обходити Україна»
Схід України робиться, як ніколи, безлюдним через блокаду, розповідає у своєму репортажі для BBC Том Буррідж.
В матеріалі йдеться про життя жителів територій, що наразі перебувають під контролем сепаратистів, яке, як описує його герой матеріалу, «гірше нікуди»: тутешні нарікають на цілковиту відсутність роботи для молодих, високі ціни на товари та безперервний гул снарядів. Одні скаржаться на «те, що Путін зробив» з ними, інші звинувачують українську владу в «створенні цих концентраційних таборів».
Автор акцентує на тому, що війна завдала серйозного удару вугільній та металургійній промисловості, і цитує аналітика ОБСЄ Михайла Боцюрківа, який стверджує, що такий стан речей зменшує шанси повернення Україні її окупованих територій: «Це – черговий гвіздок у труні Мінських угод». За його словами, війну можна було б завершити одним дзвінком з Москви у Вашингтон, але на заваді – відсутність політичної волі.
«Зона ізоляції»
