(Рубрика «Точка зору»)
Московська риторика, коли це стосується очорнювання ворогів, справжніх чи уявних, або відбілювання себе самих, уявних, винахідлива до безконечності. Берегів там немає. Якщо якихось 150 років тому казали, що української мови «не було, немає і бути не може», що так звану українську мову придумали деякі малороси й особливо поляки, бо це «є та сама російська мова, лише зіпсована впливом на неї Польщі», а якихось 100 років тому стверджували, що Україна – то австрійська вигадка, то тепер цю риторику успішно розвинула дублер Сергія Лаврова, офіційний представник МЗС Російської Федерації Марія Захарова.
Повторювати нині попередні кліше, після провалу одного із ключових кремлівських планів під кодовою назвою «Новоросія», означає виглядати не лише старомодно, але й маргінально. А дипломат і кандидат історичних наук Марія Захарова такою себе вважати не хоче, тому творчо опрацювала теорії своїх попередників-шовіністів на різних щаблях кремлівської влади.
Щоб «проаналізувати, хто такий український народ, і в чому його справжні споконвічні інтереси», вона пропонує залучити «міжнародних експертів». І хоча ця робота «серйозна, важка, болісна, колосальна», вона вже й без експертів визначила, над якими помилками треба працювати – очевидно, для того, щоб українці відповідали російським лекалам: «відмова від націоналізму, відмова від ставки на радикальні сили, пошук національного консенсусу, припинення тих методів роздирання суспільства... зокрема, за мовною ознакою, й дійсно спроба аналізу інтересів України, спроба проаналізувати, хто такий український народ, у чому його справжні споконвічні інтереси, з кого він складається, як забезпечити права всіх категорій населення».
Сходознавець і дослідник символіки святкування традиційного Нового року в сучасному Китаї, нинішня «зірка» кремлівської дипломатії висловилася також на теми української юриспруденції та української філології. Вона вирішила уважно прочитати законопроект про державну мову №5670. Читала уважно, не пропустила того місця, де в законі написано, що спроби встановлення в країні курсу багатомовності прирівнюються до замаху на повалення державного ладу і підпадають під кримінальну відповідальність. По прочитанню винесла свій вирок: «мовний геноцид».
Я б так детально не зупинявся на заявах російського МЗС, якби це не мало явних ознак координації у великій і різношерстій групі, складеній не лише з російських депутатів і чиновників виконавчої влади, але й з українських утікачів у Росію і представників п’ятої колони в Україні. Це своєрідне міжнародне угруповання російського розливу.
За день до «оригінальних» заяв Захарової колишній прем’єр-міністр України Микола Азаров розродився чималим повідомленням у своєму фейсбуці і «наїхав» на законопроект №5670: «Хворі на голову» дебіли в так званій Верховній Раді».
Отже, «Філіп з конопель» вискочив не просто так, а за планом. Готується черговий етап свідомого загострення мовного питання з боку Кремля. Хоча цей процес ніколи й не зупинявся, відколи Україна здобула незалежність. Коли стало зрозуміло, що Україна остаточно вислизає з російських обіймів, Кремль через ручного президента України прокрутив спецоперацію, яка закінчилася скандальним ухваленням закону «Про засади державної мовної політики», так званого «мовного закону Ківалова-Колесніченка».
Співавтори того закону, крім колишнього депутата Вадима Колесніченка, нині члена російської політичної партії «Родіна», який переховується від українського правосуддя в Криму, нікуди не ділися і знову «при ділі», при російському ділі. Вони знову намагаються загальмувати набуття українською мовою конституційного статусу поширення. Деякі з них – при органах виконавчої влади в Україні. Парадокс? Парадокс, український.
Колишня помічниця Вадима Колесніченка Яна Салміна, хоч і не значилася формальним співавтором, але брала участь у прес-конференціях на тему закону і була в керівництві фонду «Російськомовна Україна» (до речі, сайт цієї «правозахисної» організації «зачищений» до середини 2014 року). Тепер вона очолює «Центр прав меншин». Але до «Російськомовної України» має безпосередній стосунок. Як зазначає Михайло Ковальчук на сайті «InformNapalm», кремлівський «Фонд підтримки і захисту прав співвітчизників, які мешкають за кордоном» продовжує фінансувати «Російськомовну Україну», а Яна Салміна турбувалася про повернення 500 тисяч рублів, надісланих у вересні 2016 року цій організації. Крім цього, вона підбирає для фонду авторів замовних статей про порушення прав національних меншин в Україні. Так, за 2500 гривень пропонується написати матеріал, в якому мають фігурувати «негативна риторика влади щодо національних меншин», «побутова дискримінація», «вияв нетерпимості з боку українських ЗМІ» тощо.
Яна Салміна давала також докладну інструкцію, як вплинути на перебіг розгляду Конституційним судом України закону «Про засади державної мовної політики».
Ще один колишній помічник Вадима Колесніченка і головний співавтор закону «Про засади державної мовної політики» Руслан Бортнік тепер став політологом й очолює Український інститут аналізу та менеджменту політики. Він не лише активно коментує нові мовні законопроекти, але й політичні події. Так, давав інтерв’ю пропагандистському фільму білоруського державного телебачення «Дзвоник другу». Хоча його в коментарях «переплюнув» ще один «давній знайомий», колишній директор Української філії затулінського Інституту країн СНД, член ради ВГО «Російськомовна Україна» Володимир Корнілов. Він договорився до того, що в протестувальників на Майдані стріляли з готелю «Україна», з номерів депутатів ВО «Свобода». До речі, зараз Корнілов мешкає в Нідерландах, де створив «Центр євразійських досліджень» (the Center for Eurasian Studies). Газета «Нью-Йорк Таймс» написала про його активну участь у референдумі зі зриву Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Ще один співавтор закону «Про засади державної мовної політики» Аркадій Монастирський, крім єврейських організацій, очолює Громадську раду з національних меншин при Міністерстві освіти України.
Нещодавно на гроші кремлівського Фонду підтримки співвітчизників Яна Салміна організувала в «Укрінформі» «круглий стіл» «Соціально гуманітарні права людини в Україні». Крім Монастирського, «поливали» політику України, зокрема, мовну: інший співавтор того закону, колишній депутат-регіонал, почесний президент Демократичного товариства угорців України, науковий співробітник Інституту держави і права НАН України Михайло Товт; політолог-«медведчуківець» Михайло Погребинський, який пророкує крах Україні; Ігор Піляєв із такого «відомого» вишу, як Українсько-Арабський інститут імені Аверроеса МАУП і представник партії «Соціалісти» ще одного колишнього регіонала і колишнього міністра закордонних справ Леоніда Кожари; і навіть представниця такої екзотичної організації, як «Союз уральских народов Украины».
А голова ВГО «Русская школа» Олександр Кондряков поширював відому маніпуляцію Кремля й української постмайданної влади про те, що скасування закону «Про засади державної мовної політики» спровокувало війну. Крім того, він заявив, що хтось хоче спалити підручники, в яких розповідається про Новоросію (!), а також повторював антидержавну кремлівську риторику про те, що треба сідати в Мінську за стіл переговорів із представниками угруповань «ДНР» і «ЛНР», що визнані в Україні терористичними.
Наведені в матеріалі факти зайвий раз доводять, що захисників «прав російськомовних» насправді більше турбує право України на відрубне від Росії існування. Вони постійно виходять за межі «мовного поля» і займаються прямою антиукраїнською політикою. Згадаймо хоча б організовану Вадимом Колесніченком виставку «Волинська різанина: польські та єврейські жертви ОУН-УПА». Колесніченка підозрюють у порушенні українського законодавства. Може б, і до інших досяжних «захисників прав нацменшин» придивилася б українська влада?
Тарас Марусик – заступник голови Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Українська мова і Порошенко. Досвід Фінляндії та Ізраїлю для України
Українська мова на телебаченні. Парламент зробив перший крок
Мовні квоти на радіо стали причиною жартів. На ICTV хочуть подати позов до суду
Закон про мову – шанс для дітей із російськомовних родин знати українську
Війна проти України. Вбивство бібліотеки і українська мова
Тарас Шевченко і українська мова. Чому нам потрібно полюбити іншого Кобзаря
Путін розпочав війну проти України із мовної агресії
Українська мова і захисники «русского мира»
Із трибуни Верховної Ради – лише українською. Парубій запропонував закріпити це в законі
Закон про державну мову: прийняти реальність
Державна мова України і спекуляції довкола законопроектів
Україна і мовний імперіалізм Москви. Від «радянського народу» до «русского мира»
Проекти мовного закону України в умовах війни
Три законопроекти про мову. Вибір кращого
Мовні законопроекти. Привид «насильницької українізації» у дискусіях
Україна і державна мова. У Верховній Раді аж три законопроекти
