Конституція України вимагає: кожен депутат має голосувати за себе сам. Однак у Верховній Раді все ще «кнопкодавлять». Депутати не спромоглися запровадити будь-яку юридичну відповідальність за це. Чи не тому, що викорінивши це явище у парламенті, у коаліції почнуться серйозні проблеми? Вона заледве нараховує 226 депутатів. Тож змусити кожного з них ще й не хворіти, не їздити у відрядження чи відпустки і просто банально не прогулювати засідання буде непросто. Інакше ухвалення законів може просто заблокуватись. Тоді або розпуск Ради, або доведеться вже відкрито формувати більшість із політичними опонентами, що наразі відбувається, але лише ситуативно та підкилимно. Два сесійні тижні поспіль знімальна група «Схем» фільмувала усі голосування в парламенті.
Про парламентську більшість, сформовану не депутатами, а їхніми картками, – спеціальне розслідування програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода та каналу «UA:Перший».
27 листопада 2014 року перед українським народом на урочистому засіданні Верховної Ради складали присягу народні депутати України VIII скликання. Вони обіцяють дотримуватися законів та Конституції України.
Нині, у 2017-му, народні обранці від різних фракцій одноголосно підтверджують важливість і потрібність присяги.
«Кожна присяга зобов’язує бути відповідальним перед народом України, перш за все. Закони, поведінка, етика – словом все, що з цим пов’язано», – каже народний депутат, член депутатської групи «Партія «Відродження» Антон Кіссе. «Звичайно потрібно», – підтверджує його слова колега по депутатській групі депутат Артем Ільюк.
Такої ж думки і Вадим Івченко, народний депутат із фракції «Батьківщина»: «Приносити присягу Україні – це обов’язок кожного народного депутата».
Та чи в усьому народні депутати дотримуються присяги, яку давали народу?
22 лютого 2017 року. Перед початком засідання парламенту Ірина Єфремова – народний депутат з фракції «Народний фронт» і член регламентного комітету, який має стежити за дотриманням правил у парламенті, – дістає з сумочки пачку депутатських карток. Вона їх кладе у гнізда для голосувань на робочих місцях депутатів Антона Геращенка, Миколи Княжицького та Ігоря Котвіцького.
Коли спікер оголошує кількість присутніх депутатів, жодного з трьох фізично у залі немає.
Лише згодом з’являється за робочим місцем бізнес-партнер родини міністра Авакова – Ігор Котвіцький, а ще пізніше – голова Комітету парламенту з питань культури і духовності Микола Княжицький. Депутат Антон Геращенко на своєму робочому місці того дня помічений так і не був.
Ірина Єфремовав важає, що кожен депутат повинен зареєструватись і особисто голосувати за законопроекти. Але, відповідаючи на запитання про картки інших депутатів, виправдовується: «Буває таке, що народний депутат не встигає зранку прибігти, десь затримується на зустрічі, це стосується буквально двох-трьох карток. Вони напередодні мене прохають про це – і я ці речі виконую. Вони голосують, вони прибігають буквально через 3 хвилини».
На запитання журналіста, чи не вважає вона введенням в оману громадськості, коли на табло висвічується одна кількість народних обранців, а реально в залі їх менше, прямо не відповідає: «Я ніколи не вставлю картку, якщо я знаю, що людини не буде цілий день і якщо вона не буде голосувати».
Виглядає так, що народний депутат Ірина Єфремова помилилася або свідомо сказала неправду. Адже Геращенка у ті дні, коли вона за нього клала картку, взагалі не було на засіданнях.
Апарат Верховної Ради письмово повідомив програму «Схеми», що Геращенко, починаючи з 22 лютого, перебував в офіційному відрядженні в Австрії.
Але картка його, як бачимо, лишалась у залі парламенту. Більше того, навіть один раз – 22 лютого – проголосувала «за», відповідно до інформації на сайті Верховної Ради.
За відсутності Антона Геращенка його депутатські обов’язки лягли на плечі депутата Тараса Кременя. Під час голосування щодо парламентських слухань про проблеми фінансування освіти він голосує за сусіда зліва та з місця відсутнього Антона Геращенка.
Ще рука депутата Кременя потягнулася до столу Миколи Княжицького, але проголосувати не встигла.
«Схеми» поцікавилися в Антона Геращенка, чим він займався у ці дні, і він підтвердив, що офіційно був у відрядженні як член делегації в ОБСЄ. «Моя картка не може голосувати без мене», – зазначив він.
Депутат від «Народного фронту» Тарас Кремінь не визнає, що він голосував за інших депутатів.
«Я не знаю, про який випадок ви говорите, це, по-перше. По-друге, якщо ми говоримо про елементи персонального або неперсонального голосування – ми повинні чітко розуміти, які закони ми розглядаємо, які закони ми намагаємося підтримати. Я завжди буду підтримувати те українське законодавство, яке направлено на реформування нашої держави, на захист нових підходів до оновлення, до наповнення українських бюджетів і до того, що стосується української оборони і нашої боєздатності», – пояснив він.
На уточнення журналіста, чи вважає він порушенням закону голосування за іншого народного депутата, Тарас Кремінь відповів, що не буде обговорювати це.
Закон України «Про регламент Верховної Ради України» вимагає реєструватися депутату так, щоб унеможливити реєстрацію іншою особою.
«Якщо засідання розпочинається лише за присутності більшості карток, а депутатів насправді немає, ми можемо говорити, що фактично депутати дурять своїх виборців і намагаються створити лише видимість, що вони присутні на засіданні, тоді як де-факто і де-юре засідання не мало б розпочинатися, поки депутати не зберуться в залі Верховної Ради», – зауважує юрист, директор ГО «Центр демократії та верховенства права» Тарас Шевченко.
Де ж усі, хто зареєструвався в сесійній залі?
Знімальна група програми «Схеми» два тижні спостерігала за народними депутатами у залі Верховної Ради. Одна з камер безперервно фіксувала все, що відбувається під куполом парламенту.
Щоб розпочати засідання парламенту, потрібна присутність хоча б 226 депутатів – мінімальної більшості. З’ясувалося, що кількість депутатів на табло – це часто кількість не фізично присутніх народних депутатів, а кількість їхніх карток у залі.
24 лютого табло у парламенті показало присутність 322 депутатів, але зала при цьому напівпорожня.
Знімальна група програми порахувала, що насправді під час реєстрації присутніх депутатів менше від 226 – заледве набереться 140. А це мало б означати неможливість розпочинати роботу парламенту, поки не зберуться на роботу решта їхніх колег.
Як відбувається «парламентське диво»? Чому інколи електронна система показує присутність тих, кого насправді немає?
«Карткові асистенти» партій
За всю фракцію Радикальної партії картки розставляє Олексій Ленський, колишній помічник лідера цієї політсили Олега Ляшка.
Журналіст «Схем» поцікавився у нього, чому він розставляє картки за інших депутатів.
«Було засідання фракції. Хто перший зайшов у зал – той і пішов, взяв картки та повставляв», – відповідає він. Однак ухилився від відповіді на запитання про законність таких дій.
«Картковим асистентом» депутатської групи «Партії «Відродження», яку очолює Віталій Хомутиннік, схоже, виступає Артем Ільюк.
Він каже, що його ніхто не уповноважував розставляти картки:
– Я просто, якщо треба допомогти, таким чином, щоб хлопці не губилися. Просто дисципліна. Бачите, в залі це кругом відбувається.
– Вам просто телефонують і кажуть «візьміть мою картку»?
– Ні, вони просто лежать всі, щоб було зручно.
– Ви вважаєте, це законно?
– А це не законно хіба?
Хто вставляє картку за сина Порошенка?
За депутата Олексія Порошенка, сина президента України, картку в гніздо вставляє депутат Іван Мельничук.
Він, серед іншого, відомий тим, що відірвав рукав піджака у депутата Сергія Лещенка. Зараз Мельничук – один із найактивніших лобістів провладного кандидата на посаду аудитора НАБУ Найджела Брауна. Депутат Олексій Порошенко з’являється у залі уже після електронної реєстрації.
Сам народний депутат із фракції «Блок Петра Порошенка» Іван Мельничук знаходить пояснення таким діям.
«Може він бути у пробках, може приїжджати у 9 – 9.01. Може таке бути? За мене теж деколи ставлять», – виправдовується він.
У «Блоці Петра Порошенка» відразу декілька людей розставляють картки для голосування за своїх колег.
Це чемпіон світу з пауерліфтингу Ігор Побер, а також це Юрій Соловей. Він обраний депутатом вперше. «Ви знайшли найгіршого депутата чи що? У мене один із найкращих показників по голосуванню – 80 відсотків», – виправдовується він і каже, що лише зараз дізнався про таку норму регламенту, тож обіцяє надалі «уникати таких речей».
Депутат від БПП Олександр Бакуменко теж розставляє чужі картки. Щодо таких дій у нього дві позиції. Перша – він цього не робить.
«Ми так не робимо. Не знаю. Може, хтось так і робить – я так не роблю. Точно», – запевняє він.
Але після уточнюючих запитань все ж зізнається, що робив це один-два рази: «Може, я раз-два за хлопців, що поряд сидять там. Ну 2-3 рази таке, може, і робив». І пояснює, чому так чинить: «Ну може, на хвилину на дві запізнюються, в пробці людина, дзвонить і простить, каже, я через 3-4 хвилини під’їду».
Директор ГО «Центр демократії та верховенства права» Тарас Шевченко вважає, що таким діям виправдань бути просто не може.
«Голосування за інших чи навіть реєстрація депутата іншим депутатом – це, на жаль, породжує ще більше відчуття несправедливості і недовіри до органів влади з боку громадян. Громадянам важко зрозуміти, чому ті, за кого вони проголосували, заходячи в парламент, чинять негідно, порушують регламент, порушують Конституцію, бо не існує для цього ніякого виправдовування», – зазначає він.
«Політичне шахрайство»
Депутат Вадим Івченко розкладає картки за депутатів фракції «Батьківщина».
Цього дня йому треба поспішати, оскільки почав робити це він занадто пізно. Голова Верховної Ради вже розпочав реєстрацію присутніх депутатів. Якщо депутат Івченко не встигне вставити усі картки, хтось із депутатів «Батьківщини» виявиться відсутнім – відповідно до електронної реєстрації.
Чому поспішає вставити картки депутат Івченко?
Можливо, боїться осуду своїх виборців. Бо якщо до 10-ї ранку народні депутати вчасно не зареєструються, електронна система скаже, що їх немає на роботі увесь день.
«Якщо я це роблю (а я декілька разів так робив), я турбуюся за правду, тому що ці колеги – вони дійсно присутні на фракції. Ми не беремо картки тих, кого немає взагалі і хто не зареєструвався. Повірте, ви можете завжди перевірити, як кого ми зареєстрували, хто є, а кого потім не було і немає. Ми завжди намагаємося це робити чесно», – пояснює він.
Депутат фракції «Об'єднання «Самопоміч» Олег Лаврик критикує порядок, який склався у парламенті щодо електронної реєстрації депутатів: «Робоче місце депутатів не лише сесійна зала, але в межах сесійного тижня народний депутат має знаходитись у сесійній залі і сам особисто брати участь в голосуванні. Якщо в залі ми бачимо кожного ранку зареєстровано 343 депутатів (причому цифра майже завжди одна і та ж сама!), то реально в залі перебуває 250 -270 депутатів!»
«Політичне шахрайство», – додає він.
Знімальна група помітила ще один факт. Ось депутат від «Самопомочі» Андрій Журжій вставляє в гніздо свою картку, а потім ще й картку своєї сусідки та колеги по фракції Вікторії Войціцької.
Голова Верховної Ради Андрій Парубій погодився дати «Схемам» інтерв’ю і визнав факт існування карткового кворуму під час реєстрації депутатів.
«Я вважаю цю справу нечесною, тому що багато народних депутатів можуть бути відсутніми, але їхні картки лишаються і вони, відповідно, автоматично висвітлюються», – зазначив він і погодився, що це картковий кворум.
Антон Кіссе, член депутатської групи «Відродження» та очільник партії «Наш край», теж голосує за інших. Наприклад, після того, як натискає кнопку за себе, усім тілом прикриває стіл свого сусіда – депутата Володимира Кацуби, і, схоже, таки віддає голос і за нього.
Цього дня у письмовій реєстрації депутат Кацуба зазначений, як «хворий», але на сайті парламенту зафіксовано, що він голосує «за» у питанні повернення до розгляду ратифікації Договору між Україною та урядом Малайзії про взаємну правову допомогу в кримінальних справах. Саме за це питання і голосував за двох депутат Кіссе. Сам він свій вчинок заперечує: «Не знаю, Ви, мабуть, помилилися».
Але до ситуацій, коли інші депутати користуються його карткою під час реєстрації ставиться схвально і додає: «Головне, щоб не голосували. Я категоричний противник того, щоб хтось за мене голосував чи я за когось. А що стосується вставив картку сам чи ні, то це так, для журналістів». При цьому депутат Кіссе не вважає, що таким чином вводить громадськість в оману.
Рух «Чесно» зафіксував, як депутат Антон Яценко з групи «Відродження» голосує відразу за шістьох. Пояснює свій вчинок політик так: «Причина – погода хороша, ось така причина».
«Піаністи», «обійми» та інші способи проголосувати за себе і колегу
Депутатів, які голосують за своїх колег, називають «піаністами» парламенту. Але не всі «кнопкодавлять» демонстративно – деякі роблять спроби це приховати.
За два сесійні тижні фільмування у парламенті знімальна група програми «Схеми» зафіксувала численні випадки неперсонального голосування.
Впадає в око спосіб, який журналісти програми умовно назвали «обійми». Спочатку двоє депутатів з групи «Воля народу» голосують за себе. Далі несподівано йдуть назустріч одне одному. Однією рукою вони обіймаються, а іншою голосують за колег.
Ще один спосіб – від депутата Артема Ільюка, того, який вставляє картки групі «Відродження» під умовною назвою «диригент-відволікач». Він показує на щось вказівним пальцем, викинувши руку вперед. Поки всі звертають увагу на цей жест, інша його рука голосує. Згодом депутат уже підходить до сусіднього місця і тисне на кнопку колеги так, ніби до цього він не голосував.
Численні випадки неперсонального голосування «Схеми» зафіксувала під час висунення кандидата на посаду аудитора для Національного антикорупційного бюро.
23 лютого. У залі неочікувано з’являється Найджел Браун. Його кандидатуру на посаду аудитора для НАБУ провладна більшість виносить в обхід рішенню антикорупційного комітету, який раніше делегував кандидатуру американця Роберта Сторча.
Журналісти фіксують, що голосування за першого було проведене з порушеннями. Насправді за нього проголосувало менше депутатів, ніж показали на табло.
Євген Гєллєр з групи «Відродження», схоже, голосує і за свого відсутнього сусіда – депутата Олександра Пресмана.
У цей самий час ще один із депутатів біля екс-спікера Володимира Литвина голосує за себе і ще за одного.
Але навіть із цими хитрощами голосів все одно не вистачає.
14 березня. Депутати голосують за обрання депутатів до складу комітетів. Журналісти фіксують щонайменше три випадки неперсонального голосування. Усі відбуваються у групі «Воля народу», навколо колишнього спікера Володимира Литвина, який нібито нічого не помічає. Ця група неодноразово голосувала синхронно з БПП та «Народним фронтом», хоча формально до коаліції не входить. І ці голоси часто ставали для влади ключовими.
Депутат, що сидить попереду Литвина, голосує правою рукою за себе, далі відкидає цю руку назад, і вже іншою рукою голосує за сусіда.
Ще один депутат попереду Литвина – Ярослав Москаленко – теж голосує за двох. У цей час за спиною екс-спікера депутат Володимир Бандуров спочатку прикривається рукою, щоб проголосувати за сусіда, а згодом натискає на кнопку за своїм робочим столом.
Цим голосуванням, наприклад, народні обранці делегували ще декількох депутатів від фракції президента до антикорупційного комітету, чим сформували у ньому провладну більшість. У новому складі комітет оперативно провів засідання без участі його голови Єгора Соболєва. Задля того, щоб знову внести до Ради питання аудитора для НАБУ.
16 березня. Депутати у залі голосують за включення до порядку денного питання про призначення аудитора для НАБУ. Частина з них вважає висунення на цю посаду Найджела Брауна незаконним та блокує трибуну. Натомість для владних фракцій БПП та «Народний фронт» це голосування – принципове. Під час нього депутат із фракції «Народний фронт» з місця депутата Анатолія Диріва правою рукою тягнеться до кнопки за робочим місцем депутата Володимира Шкварилюка. Далі кладе обидві руки перед собою на бильця стільців. Згодом цей депутат голосує уже зі свого місця.
Схоже, жоден народний депутат України не був покараний за неперсональне голосування, зокрема і за три роки після Революції гідності. У часи Віктора Януковича тодішня опозиція, а нині – влада – жорстко виступала проти неперсонального голосування. Блокували трибуну, збирали прес-конференцію, просили увімкнути сенсорну кнопку, яка б унеможливила «кнопкодавство».
Те, що і досі – через три роки після Майдану – її не ввели, колишня опозиція пояснює бюрократичними перепонами.
«Немає сертифікації цієї системи і було рекомендовано провести обладнання цієї системи, яка мала б технічне забезпечення. Тобто, станом на сьогодні технічно немає підтвердження, що ця система може повноцінно працювати», – пояснює Андрій Парубій. Він дивується зі слів журналіста про постійне «кнопкодавство» у Раді: «Ви кажете, що кожного дня бачити неперсональне голосування. Я вам щиро кажу, я не чую того від депутатів. Інколи, потім, як приходжу, включаю «Українську правду» і бачу там інформацію. Не кожен день, інколи, але не кожен день».
Неперсональне голосування – привід для скасування рішень?
Суддя Олександр Волков відомий тим, що поновився на посаді судді Верховного суду України завдяки рішенню Європейського суду з прав людини. Однією з підстав, на яку звернули увагу у Страсбурзі, було неперсональне голосування депутатами за його звільнення.
«Неперсональне голосування стало, по суті, прецедентом, який може слугувати для скасування Європейським судом будь-яких законів, ухвалених у такий спосіб», – наголошує він.
Часто до голосів провладної коаліції БПП та «Народного фронту» додаються голоси депутатської групи «Відродження» і «Волі народу». Антона Кіссе з «Відродження» можна помітити у черзі на спілкування з прем’єром Володимиром Гройсманом в урядовій ложі парламенту по п’ятницях.
Депутат фракції «Блок Петра Порошенка» Сергій Лещенко вважає, що причина неперсонального голосування у відсутності голосів у коаліції, куди входять дві фракції БПП та «Народний фронт»: «Це типова практика для нас, на жаль. Антиконституційна і незаконна. І з цим треба боротися лише, коли введемо справжнє покарання за порушення закону в частині неперсонального голосування, тобто або кримінальна відповідальність, або хоча б дисциплінарна: за «кнопкодавство» виключати з міжнародних делегацій, Парламентської асамблеї».
Ані парламент, ані провладні фракції не оприлюднюють повний поіменний склад коаліції.
Верховна Рада інформувала «Схеми», що не має такого документа. Голова Верховної Ради теж не в курсі щодо кількості депутатів у коаліції. Знає лише приблизно та зі ЗМІ
«Не знаю, скільки членів коаліції є достеменно. Хоча, я цього не можу знати, у мене немає повноважень, скажемо, це визначати. Я можу тільки сказати по фракціях, які входять. Це є 141 депутатів з «Блоку Петра Порошенк»а, 81 депутат – «Народний фронт», а також 5 депутатів, кого я знаю, які просто мені про це говорили, вони є позафракційними: Андрій Парубій, Ірина Геращенко, Ганна Гопко, Єднак, Пташник, а нещодавно прочитав у пресі – це Андрій Денисенко. Скажімо, це є ті, які підтвердили», – зазначив він.
Якщо виявиться, що коаліції насправді немає, тобто її кількісний склад не дотягує до 226 депутатів, то Конституція каже, в цьому випадку президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради.
В основному законі зазначено, що до коаліції можуть входити лише фракції у повному складі. Утім, Конституційний суд України за часів Януковича уточнив, що туди можуть входити і окремі депутати. Це явище тоді назвали тушкуванням, мовляв депутатів як тушок в обмін на різні домовленості добирають у склад коаліції, щоб не розпускати парламент. Схоже, це явище практикується і в постмайданному парламенті, але тепер ще й список коаліціантів засекречений – якщо він взагалі існує.
Загалом, після двотижневого відеоспостереження за роботою депутатів у Верховній Раді,«Схеми» підтвердили численні випадки неперсонального голосування, голосування картками тих депутатів, які перебувають у відрядженні. Були виявлені нові методи приховування «кнопкодавства», численні порушення правил голосування під час спроб обрання аудитора НАБУ.
Також виявлено, що інформація, яка оголошується головою Верховної Ради про кількість присутніх народних депутатів на початку засідання, часто не відповідає дійсності, що може вводити громадян в оману. Крім того, така інформація покращує статистику відвідуваності депутатів, яка насправді може бути суттєво нижчою.
