Останні перестановки в вищих ешелонах німецької політики, а саме – висунення Соціал-демократичною партією Німеччини колишнього голови Європарламенту Мартіна Шульца на посаду канцлера – може зіграти на руку Україні, для якої результати осінніх виборів у Німеччині вже не матимуть такого ключового значення. За будь-якого якого варіанту – чи одноосібного правління християнських демократів на чолі з Анґелою Меркель, чи формування коаліції між її блоком та партією Шульца – обидва варіанти дадуть Києву вигідну політичну розкладку в одній із найважливіших країн Заходу.
Президент України Петро Порошенко здійснив робочий візит до Берліна на тлі серйозних змін у німецькій політиці, що відбулися останніми днями. Пішов із посади міністра закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр, якого в лютому, як очікується, можуть обрати на суто представницьку посаду президента Німеччини.
Новим главою німецької дипломатії став Зіґмар Ґабріель, колишній віце-канцер і міністр економіки. А у вихідні Соціал-демократична партія висунула своїм кандидатом на посаду канцлера Мартіна Шульца, який після завершення п’ятирічного терміну головування в Європарламенті повернувся в німецьку політику.
Заяви німецьких політиків, зроблені цими днями, свідчать, що якогось різкого повороту ніби не сталося.
Ґабріель: розмови про скасування санкцій – лише після поступу в «Мінську»
За два дні перед візитом президента Порошенка до Берліна Анґела Меркель провела телефонну розмову з новим американським президентом Дональдом Трампом. Причому розмова Трампа з Меркель відбулася раніше, аніж його розмова з президентом Росії Володимиром Путіним.
Берлін турбувало, що Трамп не буде відданий трансатлантичним зв’язкам і НАТО, але під час телефонної розмови з Меркель він підтвердив «фундаментальну важливість НАТО для ширших трансатлантичних відносин та його роль у забезпеченні миру й стабільності нашої північно-атлантичної спільноти».
Під час розмови Меркель і Трамп також обговорювали теми України та Росії, але більших подробиць не подавала жодна зі сторін.
Між тим, новий очільник німецької дипломатії Зіґмар Ґабріель під час свого першого візиту 28 січня до Парижа запевнив, що про скасування санкцій Заходу проти Росії не може йтися, допоки не буде поступу в реалізації Мінських угод.
«Ми в Німеччині і Франції поділяємо ту ж саму позицію щодо санкцій. Ми не хочемо, щоб санкції скасовувались чи існували, бо ми разом виступаємо «за» чи «проти» принципу санкцій. Критерієм має бути прогрес у Мінському мирному процесі. Ми переконані, що санкції можуть бути скасовані, якщо є поступ у цьому», – сказав Ґабріель.
«Ми повинні точно розуміти, що є пріоритети в Німеччині, є коаліційний уряд, який має погоджену політику. І я не думаю, що позиція Німеччини якимось чином зміниться в її чіткій позиції щодо санкцій проти РФ, щодо необхідності виконання Російською Федерацією всіх складових безпеки Мінського процесу», – сказала віце-прем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе, коментуючи зміну в керівництві МЗС Німеччини.
Конкурент для Меркель
Важливим є висунення німецькими соціал-демократами, які нині є коаліційним партнером Християнсько-демократичного союзу/Християнсько-соціального союзу Меркель, Мартіна Шульца на посаду канцлера на наступних парламентських виборах, які відбудуться у вересні.
Згідно з останніми соціологічними опитуваннями, Меркель і Шульц мають однаковий рівень підтримки німців. У разі, якби канцлера обирали напряму, то обидва політики отримали б по 41 відсотку голосів, як свідчить січневе опитування, проведене на замовлення першого державного телеканалу ARD – причому рейтинг Шульца зріс на п’ять відсотків, а рейтинг Меркель упав на два.
У питанні, яке нині, можливо, найбільше хвилює німців – як бути з біженцями, – позиції Меркель і Шульца не різняться принципово: обидва політики за толерантне ставлення до біженців.
Перша публічна промова Шульца після висунення його кандидатури на посаду канцлера засвідчила: він за прийняття біженців і підкреслено не сприймає тих, хто перебуває в гострій опозиції з цього питання.
«Я поважаю його, він видатний борець. Однак у нього цілковито інше бачення Європи, ніж у нас, – сказав минулого тижня про Шульца угорський прем’єр Віктор Орбан. – Цей кандидат не розуміє трьох важливих речей європейської політики: релігії, нації та ринку. І те, що він може стати німецьким канцлером, ставить нас у загрозливу ситуацію».
Як може змінитися німецький уряд?
Сам Мартін Шульц не виключає формування коаліції після наступних виборів, але запевняє, що його партія не поступиться своєю програмою.
«Говорячи просто, мета «очолити цю країну» означає, що ми хочемо дати Німеччині канцлера – в будь-якій коаліційний розкладці. Дозвольте мені висловитись чітко: ми подамо нашу програму, і наші майбутні коаліційні партнери повинні будуть поважати її зміст», – зазначив Шульц.
Якщо Меркель та її християнські демократи не зможуть виграти вибори з відривом, щоб правити самостійно, тоді може бути коаліція з вільними демократами, або, – що, можливо, більш імовірно, – вже кілька разів «обкатана» коаліція з соціал-демократами, коли канцлером є Меркель, а главою німецької дипломатії міг би стати Шульц. Також, теоретично, могла б бути коаліція соціал-демократів, «лівих» та «зелених», але позиції Меркель усе ж дуже міцні, і вона має всі шанси очолити уряд учетверте.
Шульц відомий своєю прихильністю до України та її євроінтеграції, а також теплими стосунками з президентом Порошенком: вони свого часу домовились про одночасну ратифікацію Верховною Радою та Європарламентом Угоди про асоціюю між Україною та ЄС.
«…Особливо важливо те, що Шульц був одним із найбільш послідовних прихильників України в Брюсселі останніми роками і відомий скептичною позицією щодо Росії», – вважає Костянтин Федоренко з Інституту євроатлантичного співробітництва. – І цим він (Шульц) принципово відрізняється від Ґабріеля, який, зокрема, лобіював проект будівництва газопроводу «Північний потік-2».
Сам Шульц уже в першій промові після висунення на канцлера заявив про принциповість питання санкцій проти Росії:
«Німеччина є солідарною, коли країни почуваються під загрозою, і бере участь у запровадженні санкцій».
Відтак, останні перестановки у верхніх ешелонах німецької політики об’єктивно грають на інтереси України і нівелюють побоювання щодо невизначеності з огляду на вересневі вибори в Німеччині. Очевидно, що нині на тлі великої нестабільності з багатьма невідомими, на Меркель часто дивляться, як на острівець певності й передбачуваності, а також як на дуже принципового політика, на якого може спертись «колективний Захід».
Наберуть християнські демократи достатньо, стане Анґела Меркель канцлером без широкої коаліції з соціал-демократами – Україна матиме при владі в Німеччині ще чотири роки твердого політика і в плані підтримки України, і в плані санкцій проти Росії, і як переконаного атлантиста.
Не набере блок Меркель достатньо для одноосібного правління – в коаліції з соціал-демократами біля керма німецької дипломатії має всі шанси опинитися Мартін Шульц – і кращого варіанту, аніж тандем Меркель-Шульц в одній із найважливіших країн світу для України важко знайти.
