«Ті самі люди підривали пам’ятники Бандері» – історик про пам’ятник у Гуті-Пеняцькій

Львів – Знищення на Львівщині у Гуті-Пеняцькій пам’ятного знаку загиблим полякам представники української влади, українські і польські дипломати називають провокацією. Львівська поліція порушила кримінальне провадження за статтею 161 Кримінального кодексу – «приниження національної гідності, розпалювання міжнаціональної ворожнечі». Слідчі ще не підтверджують, що злочинці скористались вибуховим пристроєм, який знищив хрест, невідома і дата, коли було вчинено акт вандалізму. Українські історики та аналітики говорять про те, що «війна пам’ятників» може мати продовження. Кому це вигідно і куди цей шлях може привести український і польський народи?

Інформація про підрив пам’ятника вбитим полякам у лютому 1944 року блискавично з’явилась у російських медіа. Точнісінько так, як було за роки незалежності із нищенням будівлі Російського культурного центру і руйнуванням пам’ятників відомих українців Степана Бандери, Євгена Коновальця, Романа Шухевича.

На місці спаленого наприкінці лютого 1944 року німецьким каральним загоном села Гута-Пеняцька у 2005-му польська сторона нелегально встановила пам’ятний знак. У 2009 році президенти України та Польщі відкрили його, таким чином узаконивши своєю присутністю. Втім, як підтвердили Радіо Свобода в департаменті архітектури та розвитку містобудування Львівської облдержадміністрації, не було подано проектної документації на виготовлення пам’ятника, не включений він у жоден реєстр. Скільки таких нелегальних пам’ятників встановлено Польщею в Україні невідомо. За даними Міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни, в Україні налічується понад 200 місць поховань, більшість на Волині, де поляки, не дотримуючись українського законодавства, встановили надгробні пам’ятники чи знаки.

Історик Микола Посівнич переконаний, що руйнування пам’ятника у колишньому селі Гута Пеняцька загиблим полякам – це спецоперація і дуже фахово реалізована провокація.

«Видно, що це працювали ті самі люди, які підривали пам’ятники Коновальцю, Бандері з керованими вибухами і розмальовували різними символами, а це поєднання символів «Правого сектора» чи дивізії СС «Галичина», все перемішали. Люди, які орієнтуються в ідеологічному чи націоналістичному сучасному чи минулому русі, не могли зробити такі абстрактні ідеології. Це чисто російські міфіологеми – дивізія «Галичина», ОУН, УПА, це все так під «гарним соусом» показано. Пам’ятники нищать і все це подають сайти так званих «ДНР» і «ЛНР», російські, прорегіональні і промедведчуківські сайти», – наголосив історик Микола Посівнич.

«Коріння тоготягнеться з шовіністичних російських імперських організацій

У Польщі за останні два роки зруйновано 14 місць поховань і пам’ятників українців. Дослідник Іван Матковський ще торік писав у польських медіа про небезпеку осквернення могил українців у Польщі, що це може привести до «війни пам’ятників» по обидва боки кордону.

«Це боротьба, спрямована на нищення історичної та культурної спадщини, яка залишилась і свідчить про певні моменти з історії обидвох народів. Але якщо ми подивимось глибше, то побачимо, що це не є боротьба народів, як це намагаються представити. А це є звичайні провокації, які вчиняються певними групами людей у Польщі і Україні. У Польщі ці люди відомі, а в Україні, на жаль, ми можемо тільки здогадуватись і підозрювати, зважаючи на російські ЗМІ, що коріння того, що ми побачили в Гуті-Пеняцькій, тягнеться з шовіністичних російських імперських організацій. Чому так відбувається? Українці і поляки сьогодні є жертвами російсько-німецької змови. Ці дві наддержави намагаються панувати в Центральній Європі і їхнім завданням є недопустити до порозуміння не тільки між українцями і поляками, між українцями і угорцями, словаками, поляками, і чехами, словаками. Створюють різноманітні прецеденти, які б мали перешкоджати зближенню народів у Центрально-Східній Європі. Їм це вдається досить успішно», – говорить Іван Матковський.

Те, що акт вандалізму у Гута-Пеняцькій є провокацією, заявили і польські дипломати в Україні, і місцева влада Львівщини. У Західній Україні є сотні місць, які дорогі історично, культурно, релігійно для поляків. Чимало таких місць і на території Польщі для українців. Руйнування пам’ятників, осквернення могил зачіпає гідність людей і цим користає третя сторона.

Все вказує на це, що зруйнування пам’ятника у Гуті-Пеняцькій було спланованою акцією, яка мала перед усім спровокувати чергове напруження у польськo-українських відносинах, а за новий скандал мали би відповідати українські радикальні праві організації, які нібито «відплатили» полякам за знищення могил УПА на території Польщі, зазначив у коментарі Радіо Свобода Адам Лельонек, кандидат політичних наук, член правління фундації Центр досліджень Польща-Україна.

«Дуже важливий є факт, що такі самі провокації у Польщі, як і в Україні, з великим ентузіазмом описують російські ЗМІ, і це практично вони розкручують такі «сенсації» через різні середовища. Реакцію у Польщі можна було доволі легко передбачити: всі проросійські антиукраїнські сили хочуть максимально наголосити на цій справі і відразу прийняли тільки один наратив: «це українці зробили» і паралельно подають, «як це можливо, коли Польща так багато допомагає Україні?!» (до речі, щоб завдяки і таким питанням атакувати польський уряд). Такі люди інтерпретують реальність дуже емоційно і суб’єктивно, мовляв, «Україна погана (а Росія завжди добра!)», а все що вказує, що за цим можуть стояти російські провокатори, треба ігнорувати або атакувати тих осіб, які кажуть – тому що їм це не пасує з ідеологічних міркувань або їх компрометує», – наголосив Адам Лельонек.

За його словами, інформаційна операція, пов’язана з руйнуванням пам’ятника на Львівщина, має на меті ще й посіяти хаос, послабити авторитет місцевої влади, спецслужб, а також випробувати різні середовища, зокрема, журналістів, блогерів, тролів, експертів, активістів, які на практиці реалізують завдання російської пропаганди, але офіційно хочуть позиціонувати себе «незалежними».

«Також це використання української «політичної еміграції» у Москві (в тому числі людей Януковича і нібито «українських» журналістів в Росії), посилення напруги в історичній сфері, а також компрометація проєвропейської Західної України (приписуючи їй схильності до помсти, вандалізму, фашизму, варварства, ненависті, ксенофобії). Провокації почалися у Львівській і Закарпатській областях ще у грудні. Вони так само побудовані, ці самі оперативні схеми, а все під керівництвом головних російських ЗМІ, які найбільш відомі свою пропагандистською роботою. Це тест для нових каналів зв’язку. Можна спрогнозувати, що це тільки початок», – переконаний польський експерт.

Оглядачі переконані, що «війна пам’ятників» матиме продовження. Адже проблема в українсько-польських відносинах є наслідком сучасної політики в Польщі і в Україні, де за роки незалежності не було сформоване наукове середовище і чітка та обґрунтована позиція держави щодо історичного минулого. Сьогодні українська сторона програє польській у цих питаннях, каже український історик Роман Грицьків.

«Це все викликало таку ситуацію, що поляки можуть собі дозволити голосувати у сеймі, приймати ту кількість жертв, яка їм вигідна. Це все лише погіршує українсько-польські відносини. Українців програють, бо не можуть навести контраргументів. Всі розуміють, що фальсифікація історії, але ніхто нічого не може сказати. І ті дослідження, які є, не почуті на фоні тих голосних заяв. Руйнування пам’ятного знаку у селі Гута-Пеняцька – це провокація, яка спрямована на погіршення українсько-польських відносин», – зазначив історик.

Пам’ятний знак у Гуті-Пеняцькій львівська влада готова відновити і про це повідомила польську сторону. Однак, аби унеможливити і припинити «війну пам’ятників», важливо передусім, щоб українське і польське суспільство розуміли, що це провокація, спрямована на шкоду для обох народів. Адже у Польщі працює понад мільйон українців, понад 30 тисяч молодих людей з України здобувають там освіту, в Україні проживає велика польська громада, обидва народи поєднує спільна культурна спадщина. Водночас важливо впорядкувати облік усіх пам’ятників, меморіалів, пам’ятних знаків, які встановлені на території України польською стороною і не може бути нехтування законодавством держави.