(Рубрика «Точка зору»)
Оргкомітет із підготовки та проведення заходів у зв’язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру ухвалив рішення про встановлення пам’ятника Олені Телізі – визначній діячці ОУН, відомій поетесі.
Наразі, у Бабиному Яру розпочалися будівельні роботи із встановлення пам’ятника. Орієнтовна дата їхнього завершення – березень цього року. Міський голова Віталій Кличко і міністр культури Україні Євген Нищук здійснюють особистий патронат над будівництвом, що вселяє надію на те, що пам’ятник Олені Телізі нарешті буде встановлено.
Повчальна і промовиста історія з ухваленням цього рішення.
Загалом вона має «довгу бороду», адже тягнеться ще з 2006 року, коли тодішній президент України Віктор Ющенко підписав відповідний указ. Але у даному випадку мова не про це.
Під час засідання згаданого Оргкомітету виник дуже характерний інцидент. Серед запрошених виявився представник Антифашистського комітету України Олександр Найман, який підійшов до співголови Оргкомітету, прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана й поклав перед ним ксерокопію якоїсь статті з газети «Українське слово» за 1941 рік. Так, принаймні, це виглядало.
Після цього виголосив палку промову. На його думку, у цій газеті українські націоналісти, зокрема Олена Теліга, публікували ксенофобські матеріали, а отже недопустимо вшановувати їхню пам’ять у Бабиному Яру.
У залі здійнявся гучний галас. Емоції людей, які не сприйняли виступу «антифашиста», зашкалювали. Одразу було надано роз’яснення щодо ролі і місця Олени Теліги в подіях Другої світової війни та її трагічної і водночас героїчної загибелі від рук німецьких окупантів.
Треба віддати належне Володимиру Гройсману. Він не піддався на провокацію, заспокоїв присутніх, закликав усіх пам’ятати, що вони громадяни незалежної держави, мають шанувати свою історію і героїв, а він, як співголова Оргкомітету із підготовки та проведення заходів у зв’язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру, не допустить розпалювання в Україні міжнаціональної ворожнечі.
Одна важлива деталь. Вихватку «антифашиста» також не підтримав жоден із присутніх членів Оргкомітету, в тому числі представників єврейських громадських організацій.
Цей епізод мав несподіване продовження. Уже під час наступного засідання Оргкомітету, яке відбулося безпосередньо на території Бабиного Яру, історик і відомий дослідник Києва Сергій Кот повернувся до цього інциденту. Він повідомив, Володимира Гройсмана, що віднайшов «скандальну» шпальту газети «Українське слово». Але там не виявилося статті Олени Теліги. Більше того, відома поетеса ніколи не публікувала своїх статей у цій газеті. Під час війни Теліга редагувала інший націоналістичний часопис – «Літаври», який мав чітке літературне і мистецьке спрямування.
Відтак існують підстави вважати, що йшлося не просто про зрив роботи Оргкомітету чи намагання дискредитувати Олену Телігу, а провокацію проти України. Адже усе це відбулося у контексті підготовки до відзначень трагедії Бабиного Яру – події, яка, без сумніву, має міжнародний вимір.
У чому промовистість цієї історії?
Ось так, багато років поспіль за допомогою різних фальшивок і фальсифікацій «антифашистів», у такий підлий спосіб дискредитувався український національно-визвольний рух, особливо періоду Другої світової війни.
У чому її повчальність?
Стає очевидним, що такі підлі методи боротьби з історичною пам’яттю українців більше не ефективні, навіть коли йдеться про таку складну сторінку вітчизняної історії, як трагедія Бабиного Яру.
До речі, сьогодні у Бабиному Яру стоїть кам’яний Пам’ятний Хрест на честь Олени Теліги і її ОУНівських соратників. Коли він ще був дерев’яний, його постійно підпалювали, надпилювали, обливали чорною фарбою. Вандалів ніколи не знаходили. А обіцянка влади встановити на його місці повноцінний пам’ятник Олені Телізі і її соратникам, які загинули за незалежність України, й досі залишається лише обіцянкою.
Як уже зазначав, у березні мають завершитися усі роботи із встановлення пам’ятника. Але його офіційне відкриття доцільно здійснити 21 лютого. Саме цього дня нацисти закатували Олену Телігу і її чоловіка Михайла.
Богдан Червак – голова ОУН
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
