До медіапростору повернувся перший «глава ЛНР» (угруповання визнане в Україні терористичним) Валерій Болотов. Він зробив кілька гучних заяв. По-перше, що влітку 2014 року Луганськ обстрілювали люди теперішнього ватажка так званої «ЛНР» Ігоря Плотницького. По-друге, що Болотов готовий повернутися до керівництва «республікою». Чи це можливо і що означало би повернення Болотова для України?
Медіапростір у РФ є контрольованим. Тим більше, з такої відчутної для російської влади теми, як війна на Донбасі. Будь-які різкі рухи на цьому полі можуть бути лише у межах конкуренції достатньо впливових гравців. Це треба тримати на думці, читаючи інтерв’ю Болотова, «народного губернатора Луганщини» від квітня 2014-го та першого ватажка угруповання «ЛНР», одному з провідних видань російського інтернету, «Росбалту».
Найважливіше у його інтерв’ю «Росбалту» – це звинувачення в бік Ігоря Плотницького. Влітку 2014 року, каже Болотов, обстрілами мирного населення Луганська займався саме батальйон Плотницького «Заря». Також нібито саме він чинив «саботаж важливих бойових завдань» (тобто відмовлявся захоплювати Луганський аеропорт, який утримували українські військові).
Опісля Плотницький, за словами «народного губернатора», узурпував владу. Хоч і не говорячи прямо, Болотов звинувачує Плотницького у вбивствах польових командирів, які мали авторитет серед сепаратистів – Олександра Бєднова-«Бетмена», Олексія Мозгового, Павла Дрьомова. А також у вбивстві «екс-прем’єр-міністра ЛНР» Геннадія Ципкалова, який, за версією «генпрокуратури ЛНР» сам повісився після допиту з приводу вересневої «спроби перевороту» в Луганську.
Другий великий блок стосується можливості повернення Болотова до верховодства у «ЛНР». «Народний губернатор» каже, що міг би це зробити, бо супротивників Плотницького на окупованій частині Луганщини – переважна більшість. Але, мовляв, жодних переворотів – лише «в правовому полі».
Як готували повернення «народного губернатора»
Повернення Болотова на велику сцену готували заздалегідь. Ще наприкінці липня він провів з’їзд свого «громадсько-політичного об’єднання «Єдінєніє». Паралельно Болотов почав з’являтись у медіа. Скажімо, з коментарем, що «замах» на Плотницького 6 серпня – це інсценування.
До цього ж часу належить створення більшості акаунтів із мережі «антиплотницьких» тролів та початок публікації компромату на теперішнього ватажка угруповання «ЛНР».У цих публікаціях Плотницького зокрема звинувачували і в мінометних обстрілах Луганська.
Нібито один з командирів «ополчення» розповідає, як спіймали на гарячому бойовиків батальйону «Зоря». Ще по дорозі на підвал після кількох стусанів ті зізнались, що в них таке завдання від командира і їм платять по 50 доларів за постріл.
«Посадили на підвал, приїхали на ранок вже по повній з ними розмовляти, так виявилось, що Плотя (Плотницький – ред.) особисто приїжджав і забрав їх вночі звідти», – йдеться у пості від 1 вересня.
Одночасно розгортається кампанія про корупційне сьогодення Плротницького: численні публікації, як «глава» монополізував ринок ліків, через це асортименту нема, ціни захмарні, люди страждають. А Плотницький та його оточення разом із «укроолігархами» багатіють на цьому.
І в цей же час з’являються дописи про «справжніх героїв Новоросії», ідейних, які стояли біля витоків у 2014 році, а потім були відсторонені від «влади» й забуті у «ЛНР». Також формується образ Болотова як «мудрого і справедливого правителя» – мовляв, банки грабувати не давав, робочі місця за «ополченцями» приказав зберігати тощо.
Чи випадковість, що за цією активністю послідувало придушення Плотницьким «заколоту» на початку 20-х чисел вересня?
Відуння вересневого путчу
Той «заколот» був найбільш дивним у короткій історії так званої «ЛНР». Придушенням його займались особиста охорона ватажка угруповання Плотницького та повністю контрольована ним «генпрокуратура». А «міністерство держбезпеки» та «МВС ЛНР» ніби і не знали нічого.
Арештований як путчист «екс-прем’єр-міністр ЛНР» Геннадій Ципкалов після допиту повісився. Начебто. А «екс-спікер народного совєта ЛНР» Олексій Карякін, якого теж збиралися затримати, встиг втекти до Росії. Обидва вони разом із Валерієм Болотовим входили до керівництватак званої «Арміі Юго-Востока» та очолювали сепаратистський рух у Луганську у 2014 році.
Болотов, Карякін і Ципкалов належать до «стаханівського угруповання». У Стаханові ж тривалий час служив в СБУ теперішній очільник «МДБ ЛНР» Леонід Пасічник. І хоча Болотов наполягає, що чекіст не був наближений до нього, вочевидь, Пасічник все ж належить до «стаханівських» не лише за територіальною ознакою.
Рік тому Пасічник звинуватив наближеного до Плотницького «міністра палива й енергетики ЛНР» Ляміна у корупції й заарештував. А коли «глава» вступився і спробував усунути з посади «міністра» Пасічника, то і самого Плотницького звинуватили у потуранні злодіям. Протистояння тривало два тижні.
Легко уявити, що на підставі звинувачень, аналогічних оприлюдненим у блогах (а у «МДБ», напевне, доказів вистачає), «главу ЛНР» збиралися арештувати. А він завдав удар на випередження. Могло так бути? Авжеж.
Проте «республіки» Донбасу позбавлені суб’єктності – вони живуть за російський кошт, усі рішення ухвалюють також у Москві. Отже, будь-які зміни у керівництві угруповання «ЛНР» можливі лише за згоди кураторів. А конфлікт під час зміни (або такої спроби) – проекція зіткнення інтересів різних кураторів.
Стосовно вересневого «заколоту» в Луганську Москва мовчала місяць!
Замість Суркова – ФСБ, замість Донбасу – Україна
Мовчанка закінчилася аж 23 жовтня репортажем у «Комсомольській правді». Його написали провідні спеціалісти РФ із інформаційних спецоперацій – Дмитро Стєшин та Олександр Коц, важка артилерія! Вони підкреслюють занепад Луганська у порівнянні з Донецьком, пишуть про незрозумілу природу заколоту і насамкінець задумливо зазначають, що «на жаль, у Луганську кривава карусель в дусі 90-х».
Позитивної оцінки Плотницького у цій статті немає, отже, ймовірно, його куратори в Москві програли опонентам. Про це говорить і подальша тональність публікацій центральної російської преси стосовно «ЛНР».
Куратором «республік» Донбасу і, зокрема, Плотницького зараз є радник президента РФ В’ячеслав Сурков. Натомість і донецьке, й луганське «міністерства держбезпеки» мають інших кураторів – з Федеральної служби безпеки РФ.
Тобто заміна Плотницького Болотовим на посаді глави угруповання «ЛНР» за активної участі «МДБ» означатиме, що Кремль збирається міняти тактику, а для цього міняє на полі гравців.
Про це можна судити з програмних заяв Болотова у інтерв’ю «Росбалту»:
«– Ми вже бачили на прикладі Донбасу, до чого призводить повстання і що таке війна. Будемо розмовляти політичною мовою… Не знаю, чи врятує зараз нас автономія, але конфедерація – можливо».
Маючи на увазі референдум про конфедеративний устрій, він і започатковує, як каже, політичний проект «Єдінєніє», до якого збирається долучати представників різних регіонів України:
«Мої ініціативи спрямовані не тільки на Луганськ. Я спілкуюся з представниками різних регіонів України. ... Буде з’їзд нашого руху, на якому ми оберемо лідерів. На нього запрошені представники Харкова, Запоріжжя, Херсона, навіть із західних областей», – заявив колишній ватажок «ЛНР».
Отже, Кремль жадає якнайскоріше завершити політичним шляхом авантюру на Донбасі та взятися до боротьби за контроль над всією Україною. І цими операціями керуватиме не Сурков з адміністрації президента РФ, а ФСБ.
