Поставити питання про вихід України з СРСР через 7 років після смерті Сталіна було так само смертельно небезпечно, як за життя «вождя усіх народів». Саме за це, а потім і за членство в Українській Гельсінській групі, Іван Кандиба отримав від радянської влади 22 роки таборів. При зовнішній стриманості, Кандиба вирізнявся винятковою порядністю та стійкістю.
Фахові юристи, які опираються виключно на закон, для радянської влади були так само небезпечні, як і правдиві письменники. Доля Івана Кандиби, соратника Левка Лук’яненка, прямо це ілюструє.
Львівський правник, співзасновник Української робітничо-селянської спілки, а потім і Української Гельсінської групи, Іван Кандиба жив мрією про незалежну Україну.
Підпільна партія і ув’язнення
Кандиба походив із родини, яку в 1945 році примусово виселили з Польщі в Україну. На той час йому було 15 років. Сім’ї довелося починати життя з нуля, звикаючи до нових реалій і викликів. Однак Іван Кандиба зумів здобути юридичну освіту. Працював нотаріусом, суддею, адвокатом у селищі Глиняни, що на Львівщині.
Саме там він познайомився з Левком Лук’яненком, який теж виношував ідею знайти спосіб вивести Україну зі складу СРСР. Зійшовшись ідейно, Кандиба і Лук’яненко стали справжніми побратимами у протистоянні з системою.
Іван Кандиба і Левко Лук’яненко заснували підпільну Українську робітничу-селянську партію, яка виступала за відокремлення України від СРСР
У 1960 році Іван Кандиба і Левко Лук’яненко заснували підпільну Українську робітничо-селянську партію, яка виступала за відокремлення України від СРСР.
Вже у січні 1961-го Кандибу арештували і позбавили волі на 15 років. Покарання він відбував у Володимирській тюрмі, Мордовії та Пермській області.
У 1969 році Іван Кандиба, Левко Лук’яненко, Михайло Горинь зуміли передати за кордон «Звернення до Комісії з прав людини при ООН» про геноцид політв’язнів.
Зустріч із кардиналом Йосипом Сліпим «у пересилці»
Під час перебування у харківській пересильній тюрмі у 1961 році Іван Кандиба зустрівся із патріархом УГКЦ Йосипом Сліпим. Про це він описує у своїх спогадах.
«Ми тут же прийняли його у своє товариство і ділилися з ним своїми харчами, яких мали чимало, бо перед етапом отримали продовольчі передачі з дому. Так ми чотири доби жили однією сім'єю і майже нічого не брали з тюремної їжі, яка була поганої якості – синя пшоняна юшка, засмічена пісна каша, недопечений чорний хліб та якась брудна водичка під виглядом чаю. За ті дні ми здружилися, і наш дорогий краянин поступово «розкривався» перед нами», – писав Іван Кандиба.
Через чотири дні Івана Кандибу відправили у Мордовію, а кардинал Йосип Сліпий залишився у харківській тюрмі.
Кандиба і УГГ
Іван Кандиба вийшов на волю у 1976 році і став одним із засновників Української Гельсінської групи. Йому було заборонено проживати у Львові, тому довелось жити у Пустомитах, що на Львівщині, був кочегаром, майстром-електриком, але водночас листувався з друзями-політв’язнями, зустрічався з членами УГГ.
Вдруге арештований за співавторство і розповсюдження антирадянських матеріалів
КДБ постійно намагалося його завербувати, пропонуючи виступити на телебаченні з покаянням, за що пропонували львівську прописку і роботу юриста. Однак на жодні пропозиції Іван Кандиба не приставав. У 1981 році він був вдруге арештований за співавторство і розповсюдження антирадянських матеріалів, зокрема і за збирання матеріалів для Української Гельсінської групи.
Цього разу Кандибу засудили на 10 років таборів і 5 заслання.
Вийшов на волю лише після того, як оголосив голодування і президент США Рональд Рейган вимагав його звільнення
Загалом Іван Кандиба провів у радянських тюрмах, таборах і на засланнях понад 22 роки. У вересні 1988 року він отримав «горбачовське» помилування, але вийшов на волю лише після того, як оголосив голодування і президент США Рональд Рейган вимагав його звільнення.
На волі Іван Кандиба одразу включився в активну громадську діяльність. Завдяки старанням друзів йому вдалося оселитись у Львові, де було багато однодумців. У 1990 році Кандиба заснував Всеукраїнське політичне об’єднання «Державна Самостійність України».
Вже через рік те, чому Іван Кандиба присв’ятив життя, набуло юридичного оформлення – Україна здобула незалежність.
