«Вирішувати це буде особисто Путін» – Фейгін про теоретичний обмін Сущенка

Адвокат Марк Фейгін, який представляє інтереси українського журналіста Романа Сущенка, заарештованого в Росії за підозрою в шпигунстві, не виключає можливості його обміну на затриманого в українському місті Рівне агента російської розвідки. Інформацію про затримання російського розвідника напередодні розповсюдила Служба безпеки України. За даними СБУ, він нібито намагався завербувати одного зі старших офіцерів штабу сухопутних військ. У повідомленні названо ім'я московського куратора людини, яку підозрюють у шпигунстві, – це співробітник російських спецслужб Олександр Ілюхін.

СБУ повідомляє, що затриманий – громадянин України, який постійно проживає в Росії. «За передачу документів з грифом «таємно» та «цілком таємно», що стосуються бойової підготовки, озброєння, мобілізаційного розгортання та військового співробітництва Збройних сил України з іноземними партнерами, агент ГРУ повинен був запропонувати українському офіцеру та його родині російське громадянство, а також гроші. Сума залежала від актуальності та важливості військових секретів», – стверджують в СБУ.

Як стверджують в прес-центрі СБУ, український військовослужбовець, отримавши пропозицію про співпрацю з російськими спецслужбами, звернувся до СБУ. 7 жовтня «шпигун» в'їхав до України для отримання секретних документів, над якими вже «попрацювали» оперативники української спецслужби. Наступного дня під час отримання «флешки» з дезінформацією він був затриманий.

Співробітник агентства «Укрінформ» Роман Сущенко був затриманий в Москві 30 вересня. За даними ФСБ Росії, Сущенко – не журналіст, а «кадровий співробітник Головного управління розвідки Міністерства оборони України» в рангу «полковника». Міноборони цю заяву заперечило. Сущенко провини не визнає. ФСБ Росії порушила справу про «шпигунство» і веде слідство. Про перспективи обміну Сущенка і про те, в яких умовах він утримується в СІЗО «Лефортово», Радіо Свобода розповів його адвокат Марк Фейгін:

– Я був у Романа вчора. Зараз в Лефортово особлива ситуація, адвокатам доводиться кидати жереб, щоб потрапити до підзахисних. У СІЗО перебувають 180 обвинувачених, а там всього 6 кабінетів, я виграв за жеребкуванням понеділок і першим зайшов до Романа. Жеребкування проводять адвокати.

Я пробув у нього чотири години, почуває він себе добре, він повністю освоївся, йому туди вже дві передачі передали, одяг тощо. Тому що взяли його, самі розумієте, вранці 30 вересня, з Парижа людина вилетіла, а ввечері вже був в ізоляторі, для нього це істотні зміни, прямо скажемо.

Він почувається добре, сидить в двомісній камері, від колишніх в'язнів в камері залишився холодильник, телевізор, радіо, сидить у камері з сусідом, який засуджений у «справі «Хізб ут-Тахрір». Ніяких побутових проблем він уже не відчуває, за тиждень все налагодилося. Йому видали ручку, папір.

– А хто йому допоміг з вирішенням побутових проблем?

– Ну, цим я займався і консульство. Тому що треба було все дуже швидко зробити. В основному цю роботу зробив «Укрінформ», його роботодавець, вони перевели кошти, домовилися про те, що привезуть їжу. Але це треба було просто принести в тюрму. Першу передачу приніс його колега Роман Цимбалюк з агентства «УНІАН». А другу – вже наш активіст Марк Гальперін. Вони зайнялися тим, щоб передачі швидко заносилися. Там теж черга дуже велика. Ну, і гроші на рахунок йому поклали, дуже багато потрошки йому дали, тому що йому особливо нема на що там витрачати, насправді, купує він тільки всякі побутові дрібниці.

– А була у нього якась можливість через Вас поспілкуватися з сім'єю, написати записку дружині або від неї щось отримати?

– Тільки усно передати. Звідти не можна виносити ніяких письмових документів. Він тільки поставив підпис на моїй адвокатській угоді, а все інше виносити не можна. Закрите слідство, держтаємниця в справі, тому заборонено. Дружині він просто передав, щоб вона не турбувалася, і більше нічого, бо немає сенсу довгі послання адресувати, немає від них ніякого толку.

– Як з ним поводяться, про що говорять слідчі?

– Він мені докладно розповів все, що відбувалося, звісно.

Ніхто його не катував, погроз спеціальних не було, нічого, в дуже звичайному порядку. Коли його затримали, прийшов заступник начальника Слідчого управління ФСБ Росії і запропонував йому відразу все визнати: «Ви напишіть, ми зараз прокурора приведемо...».Справа в тому, що специфіка процесуальна в тому, що якщо він укладає угоду зі слідством, то, оскільки цей злочин особливо тяжкий, це відбувається не в особливому порядку, а це саме угода зі слідством, яку підтверджує прокурор. Але Роман Володимирович відмовився від цього, сказав: «Дякую, не треба! Я почекаю консула і адвоката». Ніякого особливого тиску не було, ми називаємо це розводкою, коли говорять: ну, все, брат, нікуди ти не подінешся, давай швидко підпиши – і все закінчиться. Це така розрахована на найдосконалішого ідіота конструкція, яка застосовується не тільки в ФСБ. Так само розводять на визнання провини і дрібних злодюжок, різниці ніякої. Але Роман Володимирович – журналіст, людина дуже грамотна, освічена, і в його випадку це не спрацювало. І після цього вони відступилися. Ну, раз ні, значить, ні.

– А чи можете Ви розповідати ЗМІ про суть цієї справи?

– Я обмежений державною таємницею, вона міститься в цій справі.

Але я вже сказав, що там немає ніякої бондіани. Немає нічого такого, що могло б вразити уяву. Все дуже примітивно. Він не раз їздив у приватних справах до Москви, ну, і власне, вони в попередні рази не вважали за потрібне його затримувати, а тут вирішили в силу якихось абсолютно невідомих мені причин. Розповідати в деталях я не можу, але запевняю вас, це все, як завжди.

Тому я ось, наприклад, не виявив нічого в цій історії такого, що б хоч бодай якось свідчило виразно про провину Сущенка.

– А чому вони вирішили взяти його в Росії, оголосити українським «шпигуном», при тому що він працював в Парижі, наприклад? Дивна логіка...

– Я вам так скажу. Якщо ви, припустимо, припускали, що він якийсь там «шпигун», не шпигун, то навіщо його в країну пускати? Він взагалі жив шість років в Парижі, він що, шпигував там на користь України, проти французької розвідки або французьких збройних сил? Він що там робив? Якщо ви визнали його співробітником якихось там спецслужб, ну, Міноборони України і так далі, так ви не пускали би його в країну, просто завернули б і сказали: «Все, більше сюди не їдь ніколи!». І не викликали б жодних пов'язаних з цим проблем. Значить, все-таки щось вибудовували, щось хотіли зробити. Значить, в цьому був якийсь сенс.

– У день, коли Ви вирішили взятися за справу Романа Сущенка, ми з Вами обговорювали можливість його обміну на когось. І ось буквально через кілька днів, 7 жовтня, стало відомо про затримання українцями нібито російського шпигуна. Як Ви думаєте, це випадковість, збіг обставин? Як це далі може теоретично розвиватися?

– Ну, по-перше, це якась ланцюгова реакція. Ви ж розумієте – ви нас, ми вас. До речі, Росія завжди так робить: якщо висилають, припустимо, її дипломата, оголошують персоною нон-грата, вони одразу ж роблять це самі. Ну, як і всі інші держави, але у нас дуже болісно це сприймають. Точно так само почали тепер діяти будь-які опоненти Кремля. По-перше, ми не знаємо, яких шпигунів і з якою частотою беруть в Україні і в інших місцях. Може, вони щодня таких шпигунів беруть. Але ось те, що це було озвучено на офіційному акаунті СБУ в Facebook, то це комусь послання, звістка про те, що, дивіться, ми тепер ось теж вам відповімо. Я так розумію, що між спецслужбами йде якийсь свій діалог, може, на рівні таких ось послань. Тільки я не дуже розумію, до чого тут журналіст. Я не беруся судити, кого захопили українські спецслужби, шпигуна, не шпигуна, там ні особи немає, ні прізвища, ні імені... Купа невідомих складових. Тому прогнозувати я не беруся. Може, вже зі 150 обвинувачених і засуджених в Україні, як озвучується цифра, російських громадян, які здебільшого потрапили в полон на Донбасі, може, серед них є співробітники російських спецслужб. Але це не змінює того, що я не бачу результату іншого в цій ситуації, крім обміну.

– Є надія на справедливий російський суд?

– По суду ми його не виправдаємо, суд буде закритим, ні журналісти, ні міжнародні спостерігачі відвідати суди не зможуть, і будь-які процесуальні порушення з боку звинувачення, суду і так далі фіксувати буде нікому. Ну, я вийду, скажу: «Ось, свавілля!» – ну і що? Чим я можу це підкріпити, якщо ми обмежені в можливостях інформування в цій справі через підписку і наявність державної таємниці?

Тому, відповідно, я бачу тут тільки політичне рішення, але воно можливе, тільки якщо будуть публічні передумови. Тобто якщо буде обурення тим, що журналіста представили як «шпигуна», взяли, заарештували, незважаючи на очевидні публічні факти. Тоді російська сторона набагато швидше піде на переговори і зрештою обмін, ніж якщо про нього взагалі нічого не скажуть уже... Звичайно ж, питання про обмін не вирішують ні слідчий у цій справі, ні навіть начальник слідчого Управління ФСБ генерал Шишов.

Вирішувати це буде особисто Путін.

У тій гострій ситуації, в якій перебувають відносини Росії і України, Росії та Заходу, ви ж розумієте, що ніхто не стане звільняти Сущенка просто так. Ось обмін одних на інших – це допустима конструкція. Тому я вважаю, що обмін – це та конструкція, яка допустима в цій ситуації, але просто для неї потрібно створювати умови.

Повний текст матеріалу​ – на сайті Російської редакції Радіо Свобода