Україна робить недостатньо для інтеграції дітей з національних громад – письменниця

Київ – Чи сприяє українська шкільна система збереженню національної самобутності різних етнічних громад України і одночасно готує громадян, що будуть інтегровані в українське суспільство? Деякі громади задоволені своєю національною освітою, наприклад, єврейська. Інші – угорська, румунська та ромська – кажуть, що Україна не виконує своїх міжнародних зобов’язань щодо якості адаптації дітей з їхніх громад у суспільстві. Їх не влаштовує якість викладання чи навіть відсутність викладання української мови, що потім ускладнює цим дітям здобуття вищої освіти в Україні.

Як повідомив директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти Юрій Кононенко на слуханнях у парламентському комітеті з питань прав національних меншин, 15 мов національних меншин вивчають в українських школах як предмет. При цьому щороку в рамках освітньої субвенції державний та місцеві бюджети виділяють кошти для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин. Так, у 2015 році було вперше видано підручники гагаузькою мовою та мовою іврит; зважаючи на тимчасову окупацію Криму, український уряд ухвалив рішення видавати підручники кримськотатарською мовою, зазначив Кононенко.

«Сьогодні в Україні – майже 800 загальноосвітніх навчальних закладів з мовами навчання національних меншин. Повна загальна середня освіта надається шістьма мовами національних меншин, і початкова освіта – ще двома мовами», – поінформував представник Міносвіти.

Серед лідерів за кількістю таких шкіл – Закарпаття: у місті Ужгород працюють по одній словацькій та ромській школі, дві школи – з угорською мовою викладання, також є недільна польська школа. У Львові та в області є чотири школи з викладанням предметів польською мовою.

Але донині рекордсменом за кількістю шкіл є російська мова викладання предметів: за даними Міносвіти, які міністерство надало журналістам видання «Доступ до правди», у навчальному році 2015-2016 року в 614 російських школах навчались майже 352 тисячі учнів. Російські школи функціонують переважно у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Херсонській областях та у Києві.

Урядовці й освітяни також наголошують, що навчальна програма для шкіл з викладанням предметів мовами національних меншин передбачає і викладання української мови. Учні таких шкіл отримують можливість вивчити державну мову, що необхідно для вступу у вищі навчальні заклади, зазначила експерт Академії педагогічних наук, «мовник» Наталя Яновицька.

«Ми говоримо про формування вміння вживати українську мову. Так, формування вмінь усного мовлення – це одне з основних завдань навчання української мови. Воно починається з першого класу і продовжується й розвивається протягом наступних років навчання. Навчання грамоти українською мовою (кирилиці) ми рекомендуємо починати з другого класу», – повідомила фахівець на нараді для вчителів шкіл, де предмети викладають мовами національних меншин.

«У цих школах відбувається дискримінація дітей за мовною ознакою»

Але, на думку деяких громадських активістів, Україна робить недостатньо для інтеграції дітей з національних громад. Дитяча письменниця Лариса Ніцой звернулася з відкритим листом до міністра освіти, в якому просить покращити рівень викладання української мови.

«Уже багато років в Україні існують так звані сегреговані школи для національних меншин, викладання в яких провадиться мовою національної меншини, і викладання державною мовою в цих школах або не ведеться, або зведене до мінімуму, що грубо порушує всі європейські норми. У цих школах відбувається дискримінація дітей за мовною ознакою, вони недостатньо оволодівають державною мовою нашої країни і це заважає їм, уже дорослим, повноцінно інтегруватися в українське суспільство», – вважає письменниця.

За статистикою, найгірші бали отримали випускники шкіл Закарпаття: як інформують місцеві ЗМІ, до 27 відсотків закарпатських школярів не змогли скласти тести з української мови на мінімальний прохідний бал. При цьому є такі школи, де ЗНО з української мови і літератури «завалили» понад 80 відсотків школярів. Вже впродовж років національні громади Закарпаття скаржаться на те, що вони не мають належної можливості вивчити українську мову, а їхні діти – отримати освіту в українському виші. Тому ті, які хочуть продовжувати здобувати освіту, майже автоматично їдуть учитися за кордон – до сусідньої Словаччини, Угорщини чи Румунії.

У міжнародному праві, що стосується розвитку національних меншин, наголошено: перспективи розвитку освіти національних меншин залежать, насамперед, від тих умов розвитку їхньої мови та їхньої культури, які існують в тій чи іншій країні. У Міністерстві освіти зазначають, що Україна належним чином забезпечує освітні потреби національних меншин, відповідно до вимог Конституції України та міжнародних зобов’язань країни.

Виховання толерантності і патріотизму – це не лише шкільна справа

Фахівці, освітяни також вважають, що важливим компонентом сучасної освіти для дітей, які представляють національні громади, є не лише навчання рідною мовою, вивчення української мови, а і виховання патріотизму й толерантності. А намагатись виховувати у дітей такі риси, спираючись лише на рекомендації Міністерства освіти або на шкільну програму, замало, визнають експерти. Тож потрібні не лише шкільні уроки, а і позакласне (позашкільне) виховання і навчання дітей.

На сьогодні власні розробки та ініціативи освітянам пропонує Конгрес національних громад України, фахівці яйого розробили методику, яка навчає дітей толерантності та допомагає їм стати частиною багатонаціональної, багатомовної спільноти в Україні. Так, упродовж кількох років діти з національних громад та з сімей біженців здобувають неформальну освіту у дитячому таборі «Джерела толерантності», розповіла журналістам одна із його засновниць Анна Ленчовська.

Щороку в таборі збираються діти віком від 10 до 17 років, які представляють різні національні громади (включаючи українську) та отримують змогу ознайомитися з мовою і культурою тієї чи іншої громади. Як пояснила Ленчовська, методика, яку використовують у «Джерелах толерантності», отримала назву «занурення».

«Ідея «занурення» полягає у тому, що ми намагаємось цілий день жити, дивлячись на світ очима представників тієї чи іншої громади та її культури. Якщо ми проводимо кримськотатарський день, то зранку діти прокидаються під кримськотатарську музику. Діти виходять у коридор, а там скрізь висять на стінах слова кримськотатарською мовою з перекладом українською мовою. Потім в їдальні вони мають змогу поїсти національні страви цього народу, тоді на ранковій лінійці діти з кримськотатарської громади і вихователі розповідають, що відбуватиметься упродовж дня. Після цього день розподіляється на 2 частини: перша частина – це активне засвоєння побаченого і почутого, друга – відтворення цього», – розповідає Ленчовська.