Рівень вживання наркотиків в Україні – загроза національній безпеці – експерти

Київ – Уже близько 10 років Україна пропонує людям, залежним від наркотиків, замісну терапію, яка допомагає їм повертатися до звичайного життя. Цей підхід дозволив зменшити кількість заражень вірусом СНІДу в 4 рази. Але після російської агресії громадяни України на непідконтрольних територіях втратили доступ до медичних препаратів, що заміняли наркотики. Що сталося з ними, і як держава може попіклуватися про решту наркозалежних у період війни?

Кабінет міністрів України три роки тому, у серпні 2013 року, ухвалив «Стратегію державної політики щодо наркотиків до 2020 року». Серед її завдань – попередити розповсюдження наркозалежності серед підлітків і молоді, перейти на медикаментозне лікування наркозалежних тощо. Але для здійснення стратегії наразі не вистачає ані державних коштів, ні політичної волі, вважають експерти. У результаті, як стверджують медики і правоохоронці, має місце тенденція до розширення сфер вжитку наркотичних речовин.

За даними Українського моніторингового центру з наркотиків та алкоголю міністерства охорони здоров’я, на обліку у 2014-2015 роках перебували близько 100 тисяч наркозалежних українців. При цьому наркоманія «молодшає»: якщо кілька років тому до чверті українських школярів віком 13-16 років вживали наркотики хоча б один раз, то на сьогодні, крім них, наркотики пробують і 10-річні діти.

Також до наркотиків «тягнуться» і люди з депресивними настроями – жертви соціальної кризи, безробітні, діти з неблагополучних або неповних родин. Алкоголь і наркотичні речовини вживають і учасники та ветерани бойових дій на сході країни, про що повідомляють експерти. 26 серпня співробітники військової прокуратури затримали заступника начальника прикордонної застави «Волноваха» Донецького прикордонного загону під час збуту амфетаміну українським військовослужбовцям. Про це повідомив військовий прокурор Анатолій Матіос на своїй сторінці у мережі «Фейсбук».

Чи існує панацея проти розповсюдження «травок» і «таблеток»?

Уряд України визнає, що самотужки не може зупинити наркотичну епідемію та поширення пов’язаних з нею інфекційних захворювань. Допомогу українцям надають міжнародні організації, які у центр своєї діяльності поставили превентивні (попереджувальні) заходи та впровадження медикаментозної (замінної) терапії.

Управління ООН із наркотиків та злочинності разом із урядом та громадськими організаціями запровадили програму для інформування молоді про небезпеку, ризики і наслідки вживання наркотичних речовин.

Активісти кажуть, що такі програми вкрай потрібні. Наприклад, завдяки інформуванню про небезпеку вживання наркотиків і профілактиці серед людей, що вживають наркотики за допомогою ін’єкцій, загальмовано поширення СНІДу.

«Держава взагалі не фінансує програми профілактики ВІЛ серед найбільш уразливих груп населення, – зазначає директор з політики та партнерства «Альянсу громадського здоров’я» Павло Скала. – Це – споживачі ін’єкційних наркотиків, секс-працівниці, чоловіки, які мають секс із чоловіками».

«Але загалом тенденції змінюються. Якщо раніше була проблема, дійсно, більшість випадків, понад 60 відсотків інфікування, була серед споживачів ін’єкційних наркотиків. Зараз ми маємо ситуацію, коли через ефективні системи профілактики, які працюють, але фінансуються не українською державою, а міжнародними донорами, зменшилась кількість інфікування через ін’єкційний шлях», – додає експерт.

Україна: від наркозалежності до ВІЛ

Тим не менше, саме поширення ВІЛ фахівці вважають вкрай гострою проблемою, і пов’язують це, серед іншого, із збільшенням кількості ін’єкційних наркотиків, які ділки пропонують українцям. Наразі Міністерство охорони здоров’я проаналізувало ситуацію й розпочало роботу над новим медичним протоколом лікування ВІЛ-позитивних і хворих на СНІД українців. Як повідомила прес-служба міністерства, експерти МОЗ та неурядових організацій враховують при цьому сучасні тенденції і рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я. Завдання нового протоколу – оптимізувати лікування ВІЛ-позитивних і хворих на СНІД пацієнтів та супутніх захворювань у людей, які живуть з ВІЛ, а також опрацювати питання профілактики ВІЛ-інфекції.

«В умовах існуючої гуманітарної кризи та бойових дій на сході України зросли ризики щодо поширення ВІЛ-інфекції, включно з поєднанням інфекції з гепатитами та інфекціями, що передаються статевим шляхом. І ці виклики ми маємо врахувати у нашій роботі», – наголосив заступник міністра охорони здоров’я Роман Ільків на засіданні робочої групи 19 серпня.

Через нестачу державних коштів близько 50 тисяч ВІЛ-позитивних осіб не отримують лікування антиретровірусною терапією (АРВ-терапією) у повному обсязі, повідомили у благодійному фонді «Пацієнти України». При цьому активісти покладають провину за неналежне фінансування медичних послуг наркозалежним і хворим на СНІД українцям не лише на Міністерство охорони здоров’я, а і на Міністерство фінансів.

«Саме це міністерство знищує всі програми лікування. Ми вимагаємо, щоб у Міністерстві фінансів переглянули свою цінову політику, знайшли можливість зекономити кошти і передати їх на потреби українських пацієнтів», – неодноразово наголошував в інтерв’ю українським ЗМІ Голова Координаційної ради Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ/СНІД Дмитро Шерембей.

Наркозалежні на окупованих територіях: замісна терапія під питанням

Окрема проблема – це тимчасово окуповані території Донбасу та анексований Росією Крим: Київ не має доступу до інформації про кількість наркозалежних осіб, які у свою чергу не мають доступу до замісної терапії. До того ж, «картина» поширення ВІЛ-СНІДу в Україні погіршилась через вимушену міграцію ВІЛ-позитивних із зони бойового конфлікту до інших регіонів. Як зазначають представники громадських організацій, держава не контролює переміщення і подальшу долю інфікованих з Донбасу. Однак це – не єдина проблема. Нестача необхідних ліків і несвоєчасна діагностика вірусу слугують зростанню смертності ВІЛ-інфікованих і випадків нових заражень.

Точна кількість ВІЛ-інфікованих, які залишилися на окупованій частині України, невідома, пояснив в ефірі Радіо Свобода Дмитро Шерембей.

За його словами, різні неурядові фонди роблять все можливе, щоб хворі СНІД на не підконтрольній Україні території отримували необхідні медикаменти. Донині АРВ-терапію для хворих на Донбас перекидають волонтери з українських і міжнародних організацій (таких як ЮНІСЕФ, Червоний Хрест, «Лікарі без кордонів») і розповсюджують через місцеві центри СНІДу.

Ще рік тому у Києві заявили про масштабну епідемію СНІДу у «Л/ДНР», спричинену, серед іншого, збільшенням кількості ін’єкційних наркоманів-користувачів наркотиків з нестерильних шприців. А голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський повідомив ЗМІ, що на сьогодні обласна адміністрація «не має можливості забезпечувати ліками хворих, що перебувають на окупованих територіях, і відслідковувати ситуацію щодо поширення інфекційних (вірусних) хвороб».

Наркотичні речовини – один із основних контрабандних товарів, зазначають українські прикордонники, які чергують на контрольно-пропускних пунктах між «великою Україною» і тимчасово окупованими територіями Донбасу. Вони вилучають чималі партії наркотиків, які намагаються ввезти або ж вивезти з окупованих територій.

«2 серпня 2015 року зведена мобільна група у складі співробітників Служби безпеки України, фіскальної служби, міліції та прикордонників затримала на контрольному пункті «Бугас» Донецької області автомобіль, що рухався в бік тимчасово окупованих територій. Під час огляду в спеціально обладнаній схованці кузова виявлено наркотичні препарати, здебільшого знеболювальної дії», – зазначено у повідомленні прикордонної служби України.

Координатор волонтерської групи «Відповідальні громадяни» Євген Шибалов у розмові з Радіо Свобода повідомив, що український уряд, міжнародні організації, волонтери і громадські активісти не мають загальної «картини» на окупованих територіях. Причина – брак інформації і неможливість перевірити ті розрізнені повідомлення, котрі надходять з територій, які тимчасово не підконтрольні Києву, про що говорять майже всі експерти.

«Щодо захисту ВІЛ-інфікованих та яким чином там здійснюють програму підтримки людей, які мали би споживати певні медикаменти для лікування залежності від наркотиків, – про це тут, на жаль, нікому невідомо. Внутрішня система на тій території закрита і будь-яка статистика перестала потрапляти назовні приблизно з кінця літа 2014 року. І на жаль, повних даних про тамтешню ситуацію не має ніхто», – зазначив Шибалов.