Прага – На два тижні в липні Чехія прихистила дітей загиблих військових з України у своєму літньому таборі. Завдяки сильній підтримці українських волонтерів та мерії міського району Праги-4 група з 22 дітей – хлопчиків та дівчаток віком від 6 до 11 років, більшість яких не виїжджала за межі своєї області, відвідала одну з найкрасивіших столиць Європи. Українські діти мали змогу провести час у товаристві своїх чеських однолітків.
За допомогою громадської організації «Українська європейська перспектива», заснованої в Празі в 2011 році, яка довший час адресно допомагає сім’ям загиблих військових, діти з України побували у Чехії вже вдруге. Перший проект припав на Різдво 2015 року.
Позитивний досвід попереднього проекту та велика підтримка муніципалітету району Прага-4 надихнула Галину Андрейців, з організації «Українська європейська перспектива», на продовження. Тому, окрім Львівської та Житомирської областей, з яких були задіяні діти в минулому проекті, цього разу до подорожі приєдналися також діти з Дніпропетровської області та Закарпаття.
«Ми завоювали довіру міста і тому захотіли показати ще раз, що таке Чехія, Європа. Як тут живуть люди, діти. Показати, що Чехія не байдужа до проблем України. Не дивлячись на те, що зараз є багато інших актуальних тем – події в Сирії, теракти у Франції, Німеччині – Чехія все одно підтримує та дбає про Україну», – сказала Андрейців Радіо Свобода.
Завдяки підтримці старости мікрорайону Прага-4 Петра Штєпанка, діти розташувались в одному із дитсадочків цієї південної частини міста.
Проект був реалізований виключно на доброчинні кошти українців, які проживають у Чехії, та на пожертвування спонсорів.
«Ми хочемо виховувати наше суспільство з думкою, щоб вони усвідомлювали в якій розкоші вони живуть, в якому мирі. Що є місця, де люди живуть набагато гірше, ніж тут. Поряд з нашими кордонами все може бути зовсім по-іншому. І люди там потребують допомогу від своїх сусідів», – зауважив в інтерв’ю Петер Штєпанек, додаючи, що головною метою проекту є надати дітям загиблих українських вояків відчуття іншого середовища й позитивних емоцій.
Окрім отриманої фінансової допомоги від чеських спонсорів, діти, наприклад, отримали знижку на вхід до празького зоопарку, міжнародна фірма перевізника зробила суттєву знижку на переїзд, екскурсоводи пропонували свої безкоштовні послуги, а в деяких місцях діти навіть отримували безкоштовні обіди.
Насиченість програми не залишила дітям часу для суму, кажуть організатори. Протягом 9 днів вони відвідали картинні галереї, технічний музей та побували – двічі, через сильне бажання – у празькому зоопарку. Діти також мали фотосесію в ательє з професійним фотографом Олександром Оніщєнком, та мали вечір багать біля вогнища, де познайомились із чеськими однолітками.
Про те, що від подорожі є результат, кажуть волонтери Аліна і Дар’я, які вперше приїхали до Праги як супровід.
«Якщо в перший день вони майже не контактували з іноземцями, то зараз вони себе дуже вільно почувають. Почали розуміти чеську мову, відповідають українською. Не бояться вже незнайомих людей, які до нас приходять. Вони вчаться знаходити спільну мову між собою. Виїзд в іншу країну, знайомство з іншою культурою, це і є певний шлях – як будувати позитивне мислення та світосприйняття у дітей», – розповідають молоді волонтерки.
За словами Аліни та Дар’ї, діти, відкриваючи нові світи, стають зрілішими. «Застилають ліжка, звикають до того, що вони вже дорослі і що кожен має доглядати не лише за собою, але й, наприклад, за молодшими в їхній групі. Вони бачать, що роблять інші, і якось підлаштовуються до цього», – додають волонтери.
Тані Король 13 років, вона приїхала із Закарпатської області, села Заріччя, за кордоном – вперше в житті. Додому не тягнуло, розповідає дівчинка.
«Ми багато гуляли по Празі, найбільше сподобалось, коли про неї розповідали. Тут красиво, старі замки, будівлі – взагалі не так, як вдома. Дуже незвично, просто не передати словами», – поділилась враженнями маленька гостя з України.
Насиченість програми та зміна середовища пішла дітям на користь, кажуть супроводжуючі. Теми втрати одного з батьків тут з дітьми не уникають, однак і необхідності її порушувати – не виникає, зізнаються вони.
«В нас немає жодного приводу говорити з дітьми про це. Діти дуже швидко виростають, і швидше за дорослих адаптуються до ситуації. Вони бігають, грають, відпочивають – вони щасливі, їм зараз просто не до цього. Можливо, це на краще», – пояснюють Аліна й Дар’я.
Староста Петр Штєпанек задоволений співпрацею з українською стороною. Реалізація такого проекту побудована здебільшого на зусиллях добровольців, яка не вимагає великих коштів.
«Якщо буде інтерес з українського боку, ми обов’язково хотіли б повторити. Діти та їхні сім’ї в такому точно будуть зацікавлені. А ми, в свою чергу, залюбки надамо знову місця для розміщення», – обіцяє мер празького мікрорайону.
