Напередодні президент України призначив генерал-лейтенанта Ігоря Воронченка командувачем Військово-морських сил Збройних сил України і присвоїв йому військове звання віце-адмірала. За фахом новий командувач – танкіст. Під час окупації Криму він обіймав посаду заступника командувача флоту з берегової оборони. Понад три дні перебував у полоні в окупантів, але не зрадив присязі українському народові. Відіграв важливу роль у виведенні українських військових із Криму. Коли Верховна Рада півострова була захоплена російськими силовиками, Ігор Воронченко привів танки у бойову готовність аби зруйнувати будівлю з бойовиками.
Йому пропонували перейти на бік Росії, але він сховав свою дружину і відмовився. Пізніше Ігор Воронченко потрапив у полон до окупаційних сил, де його продовжували вмовляти зрадити Україні. До того, як його викрали спецслужби Росії, він займався саме виведенням українських військових з окупованої території, згадує його товариш по службі Владислав Селезньов, речник Генштабу Збройних сил. Він також згадує, що Воронченко пропонував знищити з танків бойовиків, коли ті захопили Верховну Раду Криму, проте відповідного наказу так і не надійшло, єдиний наказ був: «Тримайтеся!» – згадує Селезньов.
Після того, як Гіркін зі своєю бандою захопив Верховну Раду та Раду міністрів Криму, Воронченко звернувся до Міноборони. Ми готові були вести вогонь на знищенняВладислав Селезньов
«Після того, як Гіркін зі своєю бандою захопив Верховну Раду та Раду міністрів Автономної Республіки Крим, Ігор Воронченко звернувся до Міністерства оборони і до командування Військово-морських сил із проханням надати відповідний дозвіл. Танки Т-64Б вже були завантажені на трейлери в 36-й бригаді, був відповідний боєкомплект на борту і ми готові були рушити на цих трейлерах для того, щоб висунути ультиматум бойовикам, які захопили Верховну Раду та Раду Міністрів, з вимогою скласти зброю та здатися, в іншому випадку ми готові були вести вогонь на знищення», – згадує товариш по службі.
У співпраці із волонтерами нічого не змінилось – одесит
Після повернення на материкову Україну, практично відразу, Ігоря Воронченка направили в зону проведення АТО. Близько 7 місяців він командував антитерористичними силами в Луганській області. Після звільнення з посади командувача флоту Сергія Гайдука, Воронченко став виконувачем обов’язків на цій посаді. Одеський волонтер Олександр Сивак, який співпрацював із колишнім та теперішнім керівництвом, розповідає, що волонтерські ініціативи підтримувались як тоді, так і зараз.
Воронченко – бойовий генерал, який воював, був при флоті. Він дуже швидко ухвалює рішення, енергійний і легкий на підйомОлександр Сивак
«Вони різні. Абсолютно різні офіцери. Сергій Анатолійович став командувачем у досить непростий час, нестача досвіду командування все ж таки далася взнаки. Воронченко – бойовий генерал, який воював, був при флоті, але все ж таки це берегова служба. Я сам не раз чув, як він зізнавався, що досвіду саме флотського в нього небагато й він звертався за консультаціями до Гайдука. Мені імпонує, що він дуже швидко ухвалює рішення, він енергійний і легкий на підйом. Видно, що Ігор Олександрович швидко розібрався в ситуації, оперативно реагує, досить оптимістично дивляться на флоті на його прихід», – розповідає волонтер.
Із Одеси вплинути на розвиток ВМС неможливо – Гайдук
Який би не був потужний керівник, самостійно впоратись із розвитком флоту він не спроможний, переконаний екс-командувач ВМС України, Сергій Гайдук. З Одеси кардинально вплинути на якісь процеси практично неможливо, розуміння необхідності реформування має відбуватись на національному рівні. Започатковані державні програми і є накази міністерства, проте нічого не виконується, каже Сергій Гайдук.
Є хибна думка, що зміна керівника щось змінить і швидко всі побачать якісь зміни в розвитку флотуСергій Гайдук
«Є така хибна думка, що зміна керівника чи зміна вивіски щось змінить і швидко всі побачать якісь зміни в розвитку флоту. Це все фейк і надумані речі. За умов виконання всіх державних програм фінансування, флот лише упродовж десь 5 років зможе сформувати своє ядро. При регулярному безперервному фінансуванні виконання цих програм, ви уявіть собі, лише до 2035 року флот зможе сформуватися як повноцінний вид Збройних сил України», – вважає Сергій Гайдук.
Проблемами флоту є не лише дефіцит кораблів та авіації, це і підготовка фахівців та розбудова інфраструктури, адже військові ВМС часто змушені жити на кораблях через потребу у житлі.
Оголошення «Року ВМС України» у 2017-му не врятує ситуації навіть за необмеженого фінансування, адже за рік розбудувати флот неможливо – це має бути безперервний процес, вважає Сергій Гайдук.
