«Якби не Росія, ми б усі тут здохли. Це завдяки Росії ми тут воюємо» – бойовик-білорус

Останнім часом із зони бойових дій на Донбасі все частіше надходять повідомлення про напружену ситуацію біля міста Ясинувата. Радіо Свобода дізналося, що одним із підрозділів бойовиків, які беруть участь в бойових зіткненнях на цьому напрямку, керує громадянин Білорусі Олександр Агреніч.

Народився бойовик у місті Щучине, жив в Вовковиську. Наприкінці 90-х Агреніч пройшов строкову службу в Збройних силах Білорусі, служив у Гродно в зенітно-ракетній бригаді. Вісім зі своїх 37 років життя Олександр Агреніч провів в білоруських тюрмах. У 2014 році він поїхав воювати проти українських військ. На окупованій частині Донбасу колишній білоруський кримінальник-рецидивіст дослужився до командирської посади на боці сепаратистів.

Олександр Агреніч (позивний «Горинич») – досить відома постать серед сепаратистів, можна навіть сказати, публічна. Низку відеороликів за його участю можна знайти на Youtube. Сам «Горинич» став одним з героїв фільму російського телеканалу «Росія 24» «Військово-польовий роман», присвяченого бойовикам, які знайшли свою любов на війні.

Про «Горинича» писала офіційна білоруська газета «Советская Белоруссия» в статті «Гастарбайтери війни» (номер від 11 лютого 2016 року). Стаття розповідала про білорусів, які воюють на Донбасі. У цьому матеріалі «Советская Белоруссия» повідомляла, що «Горинич» має 5 судимостей – за вбивство, вчинене в стані афекту, за крадіжки і шахрайство. Видання також процитувало досьє правоохоронців на бойовика: «За місцем проживання характеризується негативно, як передбачається, вживає наркотичні засоби. Бере участь в бойових діях на посаді командира підрозділу розвідки бойовиків «ЛНР». Нещодавно переїхав з Луганська до Донецька, де бере участь в пошуку та ліквідації диверсійних груп. Намірів повернення до Білорусі не виявляє».

Журналіст Радіо Свобода зв'язався з Олександром Агренічем, коли той був на передовій під Ясинуватою.

Агреніч не приховує, що в Білорусі у нього було п'ять судимостей: «Так, не буду приховувати, у мене були судимості. У мене були судимості за крадіжку і шахрайство. Ну, як шахрайство – я ось узяв гроші, сказав, що віддам, а не віддав. Всього я 8 років провів у в'язниці», – говорить він. Деякий час у в'язниці він сидів разом з політв'язнем Миколою Автуховичем, про якого, до речі, бойовик висловлюється з великою повагою.

Після чергової відсидки Агреніч став їздити на заробітки до Росії – працював там будівельником. Саме там він застав початок війни на Донбасі. За словами Агреніча, рішення поїхати на війну було непросте, але його дуже вразило те, як про війну і «українські звірства» повідомляли російські ЗМІ.

«Я дуже наслухався про цю війну зі ЗМІ. Я приїхав з товаришем. Ми удвох у Росії працювали на одному будівництві. Я взагалі спочатку приїхав не воювати, мені було цікаво дізнатися, що відбувається», – згадує бойовик.

Поговоривши з «ополченцями», Агреніч разом зі своїм другом (жителем Вовковиська, який, за даними МВС, також раніше сидів у білоруській в'язниці), вирішили залишитися на Донбасі, щоб воювати проти України. На Донбасі у колишнього кримінальника відкрилися військові здібності. Зараз в угрупованні «ДНР» «Горинич» очолює підрозділ розвідки, в його підпорядкуванні – приблизно 400 осіб. Агреніч носить капітанське звання, отримує зарплату – 32 тисячі російських рублів.

З огляду на специфіку його підрозділу, Агреніч практично не залишає передової. Він абсолютно переконаний, що воює з «українськими фашистами». Каже, що вирішив воювати на боці сепаратистів якраз після того, як побачив «розбомбленому українськими військами школу». Водночас він не заперечує, що мирні жителі Донбасу страждають і від дій бойовиків: «Звичайно, страждають мирні люди. Ми не можемо бути ідеальними. Буває, коли масовий удар йде – ну, від цього нікуди не дінешся, ви самі розумієте, що це війна. Є жертви і через нашу вину, не буду заперечувати», – визнає бойовик.

«Я від Росії не бачив агресії, я бачив тільки допомогу. Те, що говорять, що нам привозять танки, – я цього особисто не бачив. Але приїжджали військові машини, привозили нам каски, бронежилети, засоби зв'язку і медикаменти. Я зараз говорю про свій підрозділ», – уточнює він.

Щоправда, дещо пізніше в бесіді з кореспондентом Радіо Свобода «Горинич» дуже високо оцінив ту допомогу, яку Росія в цілому надає бойовикам: «Якби не Росія, ми б усі тут здохли. Це завдяки Росії ми тут воюємо».

Мабуть, найцікавіша річ, яку розповів Агреніч Радіо Свобода, стосується кількості бойовиків-білорусів на Донбасі. За його словами, тільки в його загоні служать 40 громадян Білорусі, а в цілому на боці сепаратистів воює приблизно 700-800 білорусів.

Підтвердити або спростувати ці цифри немає ніякої можливості. Але якщо свідчення «Горинича» справжні, хоча б щодо кількості білорусів тільки в його загоні, то це змушує зовсім інакше, ніж досі, подивитися на масштаби участі білорусів у війні на Донбасі. Сорок громадян Білорусі в загоні з 400 осіб – це досить багато, враховуючи, що білоруси в підрозділ «Горинича» не відбиралися за національною ознакою – там є дагестанці, чеченці і представники інших національностей.

Згідно ж з даними МВС Білорусі, у війні на Донбасі брало участь близько 140 громадян Білорусі з обох сторін, 8 з них загинули.

Бойовик «Горинич» – вже не перший, хто говорить про те, що кількість білорусів, які воюють на Донбасі, значно применшується. Раніше бойовик Віталій Лещук заявив Радіо Свобода, що насправді білорусів на Донбасі приблизно в чотири рази більше, ніж про це говорять правоохоронці.

У Білорусі в Агреніча залишилися батько і два сини від першого шлюбу (на Донбасі «Горинич» одружився вдруге – з місцевою сепаратисткою з позивним «Багіра»). Однак повертатися до Білорусі найближчим часом він не планує, оскільки побоюється кримінального переслідування за свою участь у війні.

«Повернутися до Білорусі дуже хочеться. Хочеться побачити своїх батьків, я хочу побачити своїх дітей – у мене в Білорусі двоє синів ростуть. Але як мені повернутися? Олександр Григорович оголосив мене терористом», – говорить він.

До його родичів у Білорусі вже приходили представники правоохоронних органів: «У мене в Білорусі залишився батько – він живе в Вовковиську. До нього приходили зі Слідчого комітету Білорусі, приходили з КДБ потім. Щодо мене приходили. Зі мною воює хлопець з Вовковиська, з яким ми з дитинства знайомі, він живе через двір. Ми разом з ним поїхали воювати. Приїжджали гебешники і до його сестри. Я не розумію, чого вони від нас хочуть. Ми перебуваємо в Україні, ми не їдемо в Білорусь. Ви хочете, щоб я перестав воювати? Цього не буде. Я не перестану воювати, поки не дійду до Києва і не знищу всіх «фашистів», – каже бойовик.

Оригінал матеріалу – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода