Київ – Цими днями минає три місяці, відколи почався відхід українських військ з-під Дебальцева. За офіційними даними, тоді загинуло понад 60 бійців і близько трьохсот отримали поранення. Самі ж учасники боїв і волонтери називають цифри у рази більші.
Один з поранених – санінструктор 128-ї гірничо-піхотної бригади, 42-річний киянин Вадим Свириденко – потрапив у полон бойовиків, а після звільнення прийшов до тями в операційній, де лікарі ампутували йому обморожені кисті і стопи. Про події поблизу Дебальцева Свириденко розповів Радіо Свобода.
У новинах кругом казали, що нібито оточення ніякого не було, а ми за 7 днів, лише за тиждень, уже були в оточенні
– Нас жорстко бомбили – у сепаратистів були і міномети, і «Гради». Ми іноді голови не могли підняти, зціпивши зуби, просувались, думаючи: попаде – не попаде. А от останні дві доби (перед початком оточення – ред.) нас дуже сильно бомбили. А тоді нас оточили. У новинах кругом казали, що нібито оточення ніякого не було, а ми за 7 днів, лише за тиждень, уже були в оточенні. Нас просто кожен вечір бомбили, палили нам техніку. Якщо чесно говорити, то нам майже всю техніку бойовики спалили. Але хлопці навчилися рятуватись, тож «трьохсотих» (поранених – ред.) у нас було не так і багато.
– А як Ви зазнали поранення?
– Я 16 лютого в руку отримав поранення осколком танкового снаряду, точно під Дебальцевом. Тож було поранення, на місці мене «зашили», я мав їхати в Артемівськ, у лікарню, і у нас там було багато поранених. Але колона була розбита: ми натрапили на міни, міни і снаряди розривались. Техніка була знищена. Хто міг відійти, ті відійшли вночі (ніч на 16 лютого – ред.), на ранок з поранених хлопців приблизно дванадцятеро замерзли. Було майже півтора десятки «трьохсотих», уявляєте, а на ранок – це вже «двохсоті». Тому що був такий період, коли температура повітря опускалась до 25 градусів морозу.
– А скільки вас було у тій колоні?
– Дві БМП (броньована машина піхоти – ред.), вантажівки «Урал» і «Камаз». Чимало наших було, а ще ж були і ті, хто поналітав на міни. І скільки на тому полі поранених залишалось, я вам точно не скажу.
– Замість Артемівська Ви потрапили у «ДНР», так?
– Я потрапив у Донецьк, в полон. Пізніше мені сказали, що це був день 19 лютого. Обмороження я отримав на тому полі, де сидів у кабіні «Уралу», і там же через три доби на четверту мене знайшла «розвідка ДНР». Вони мене витягли і повезли у Донецьк, у полон, де мені вже надавали медичну допомогу. У моїй руці був встромлений медичний катетер, і бойовики бачили, що я поранений. І з Донецька ввечері чи то мене обміняли, чи то просто нашим віддали – бо я був у дуже важкому стані. Звідти потрапив до Дніпропетровська.
