Львів – Найстаріший в Україні релігійний часопис «Місіонар» виходить 115 років. У травні 1897 року майбутній митрополит Андрей Шептицький, а на той час ігумен Львівського василіанського монастиря став співзасновником та ініціатором журналу. Сьогодні можна ознайомитися з архівними матеріалами часопису.
У 1897 році 32-річний ігумен василіан, майбутній митрополит УГКЦ Андрей Шептицький усвідомлював значення друкованого слова, через яке можна доносити до людей знання і правду. У час, коли вийшов перший номер часопису, українці в Галичині відстоювали своє право на мову, традиції, віру, історію.
Із архівних матеріалів, які тепер доступні не лише у друкованому вигляді, але й електронному варіанті, дізнаємося, що рубрики «Розмовна картка», «Питання і відповіді», «Нам пишуть», «Листи з краю», «Подяки за вислухані молитви», «Щоденна молитва» та інші були популярні серед читачів і донині чимало з них актуальні.
У довоєнний час «Місіонар» вирізнявся з-поміж інших часописів своєю індивідуальністю, виглядом, змістом. Друкувалися роздуми про значення душпастирської праці, коментарі до Біблії, сценарії релігійних свят. Протягом року у редакцію надходило близько півтори тисячі листів.
Із кінця ХІХ століття розпочалась перша хвиля міграції українців із Галичини за кордон, а разом з тим і місійна праця. У «Місіонарі» у 1897 році опублікували лист ієромонаха Сильвестра з Бразилії, в якому він розповідає читачам правду про заробітчан і чужину. «Крайній час зарадити біді тих нещасних душ. Священиків треба чим скорше, доки ще тліє у декого віра. Но тут такий священик може рішитися йти, котрий би з гори знав, що йде на чорну працю і котрий був би готовий і на смерть, якщо хоче рятувати душі від погибелі. Праця тут страшна», – писав перший василіанський місіонер в Бразилії Сильвестр Кізима.
Часопис «Місіонар» читали в українській діаспорі. А у роки підпілля УГКЦ, з 1946-го до 1989 року, люди передавали журнал з родини в родину, зауважує головний редактор часопису, отець Корнилій Яремак.
«Цілі покоління тих, які не змогли відвідувати храми, були виховані завдяки «Місіонару». Сьогодні він не може конкурувати з комерційними виданнями, але ми стараємось поліпшити його. І виходимо на ширший формат спілкування в інтернеті. Сьогодні у суспільстві існує неймовірний запит на релігію», – каже отець Корнилій.
«Місіонар» в інтернет-версії
Наприкінці ХІХ століття з кожним наступним номером «Місіонар» збільшував тираж і в роки редакторства отця Плятоніда Філяса навіть сягав від 20 до 50 тисяч. Сьогодні наклад близько 6 тисяч. Все менше людей читають друковані видання. А тому, щоб привернути більшу увагу передусім молоді, часопис почав виходити і в електронній версії, і поєднали довоєнні номери журналу з відновленим 20 років тому часописом.
«Але є одна небезпека, що стосується інтернету. Люди втікають у віртуальне життя і завдання таких, як наш сайт в тому, щоб людину, вхопивши у віртуальному житті, повернути в реальне, – зауважує отець Корнилій Яремак. – Ми намагатимемося повертати людину до живого спілкування через самоосвіту пізнання істини».
Але як сто років тому, так і сьогодні людей цікавили і цікавлять передусім вічні питання: віра, любов, ненависть, помста, справедливість... Як не дивно, але тематика часописів «Місіонар» кінця ХІХ століття актуальна і на початку ХХІ.
У 1897 році 32-річний ігумен василіан, майбутній митрополит УГКЦ Андрей Шептицький усвідомлював значення друкованого слова, через яке можна доносити до людей знання і правду. У час, коли вийшов перший номер часопису, українці в Галичині відстоювали своє право на мову, традиції, віру, історію.
Із архівних матеріалів, які тепер доступні не лише у друкованому вигляді, але й електронному варіанті, дізнаємося, що рубрики «Розмовна картка», «Питання і відповіді», «Нам пишуть», «Листи з краю», «Подяки за вислухані молитви», «Щоденна молитва» та інші були популярні серед читачів і донині чимало з них актуальні.
У довоєнний час «Місіонар» вирізнявся з-поміж інших часописів своєю індивідуальністю, виглядом, змістом. Друкувалися роздуми про значення душпастирської праці, коментарі до Біблії, сценарії релігійних свят. Протягом року у редакцію надходило близько півтори тисячі листів.
Із кінця ХІХ століття розпочалась перша хвиля міграції українців із Галичини за кордон, а разом з тим і місійна праця. У «Місіонарі» у 1897 році опублікували лист ієромонаха Сильвестра з Бразилії, в якому він розповідає читачам правду про заробітчан і чужину. «Крайній час зарадити біді тих нещасних душ. Священиків треба чим скорше, доки ще тліє у декого віра. Но тут такий священик може рішитися йти, котрий би з гори знав, що йде на чорну працю і котрий був би готовий і на смерть, якщо хоче рятувати душі від погибелі. Праця тут страшна», – писав перший василіанський місіонер в Бразилії Сильвестр Кізима.
Часопис «Місіонар» читали в українській діаспорі. А у роки підпілля УГКЦ, з 1946-го до 1989 року, люди передавали журнал з родини в родину, зауважує головний редактор часопису, отець Корнилій Яремак.
«Цілі покоління тих, які не змогли відвідувати храми, були виховані завдяки «Місіонару». Сьогодні він не може конкурувати з комерційними виданнями, але ми стараємось поліпшити його. І виходимо на ширший формат спілкування в інтернеті. Сьогодні у суспільстві існує неймовірний запит на релігію», – каже отець Корнилій.
«Місіонар» в інтернет-версії
Наприкінці ХІХ століття з кожним наступним номером «Місіонар» збільшував тираж і в роки редакторства отця Плятоніда Філяса навіть сягав від 20 до 50 тисяч. Сьогодні наклад близько 6 тисяч. Все менше людей читають друковані видання. А тому, щоб привернути більшу увагу передусім молоді, часопис почав виходити і в електронній версії, і поєднали довоєнні номери журналу з відновленим 20 років тому часописом.
«Але є одна небезпека, що стосується інтернету. Люди втікають у віртуальне життя і завдання таких, як наш сайт в тому, щоб людину, вхопивши у віртуальному житті, повернути в реальне, – зауважує отець Корнилій Яремак. – Ми намагатимемося повертати людину до живого спілкування через самоосвіту пізнання істини».
Але як сто років тому, так і сьогодні людей цікавили і цікавлять передусім вічні питання: віра, любов, ненависть, помста, справедливість... Як не дивно, але тематика часописів «Місіонар» кінця ХІХ століття актуальна і на початку ХХІ.
