Цього року зловісний збіг у календарі випадає лише раз, а ось у наступному, 2012 році, 13 випадає на три п’ятниці. Чимало скептиків прогнозують не найкращий рік. Натомість психологи не поділяють думки скептиків і радять не надавати значення 13-му числу в календарі.
Залишки дохристиянських вірувань
Острах перед п’ятницею 13 числа з’явився у наших предків лише кілька століть тому, і пов’язаний він із розповсюдженням хронологічного календаря, зазначає Микола Дмитренко, заввідділу фольклористики Інституту мистецтвознавства та етнографії. «Символіка парності, певна циклічність часу, 12 місяців у році… Так у народах склалося, що те непарне «13» просто зайве, непотрібне. А щодо п’ятниці, то в Україні вважалося, що на свято Великомучениці Параскеви П’ятниці, вона сама ходила до людей і дивилася, хто що в цей день робить. Хто тяжко працював, рубав дрова, того вона карала». За поширеним повір'ям, свята П'ятниця ходила по землі в образі жінки (в чорному або в білому одязі). Все тіло в неї було зранене голками, веретенами від того, що хтось усе ж порушує її заборону шити й прясти в цю святкову п'ятницю.
Забобони, як результат формування людського мислення, виникли десятки тисячоліть тому і були пов’язані з пізнанням навколишнього світу, пояснює етнограф Микола Дмитренко. «Повір’я – це певні народні знання про довкілля. Забобони – термін більше радянського часу. В українського люду немає страху перед цифрою 13, перед тринадцятим числом. Ставлення до 13-го як демонічного таке глузливе. Це свідчить про збереження у світогляді сонцепоклонницьких традицій, які християнство не сильно порушило».
Церква і забобони – речі несумісні в жодному разі, нагадує священик Євстратій Зоря, голова Інформаційного управління Київської Патріархії. Він називає забобони марновірством. «Це є пуста марна віра, в той час як церква покликана свідчити, проповідувати і виявляти в своєму житті, у житті своїх віруючих парафіян істину віру. Істина віра і забобони так само несумісні як світло з темрявою, холод із полум’ям тощо», – наголошує священик.
Забобони властиві людській психіці
Киянка Ольга у п’ятницю, яка припадає на тринадцяте число, намагається поводитися обережно і максимально убезпечити себе від впливу «фатального дня», хоча особисто з нею нічого поганого у цей день не траплялося. «Я боюся цього дня, бо кажуть, що п’ятниця 13-те - страшний день, що в цей день траплялося з людьми багато страшних історій. Я не знаю, правда це чи ні, але краще поберегтися. Все ж, мабуть, щось страшне в цьому дні є. Тому, коли цей день настає, я намагаюся нічого ризикованого не робити, нікуди не ходити і не спілкуватися з чужими», – розповідає дівчина.
У культурі будь-якого народу певне місце побутової психології займають забобони, зазначає психолог Олена Ліщинська. Це пов’язано з особливостями людської психіки: один здатен мислити більш логічно і раціонально, інший – ні. «Забобони – це ірраціоналізми. Люди пристають на думку інших людей, але ж ця думка може виникнути невідомо звідки. Так і народжуються забобони. Сам забобон не має чітких критеріїв, ніхто з нас не володіє істиною. Те, що для когось є результатом життєвого досвіду і переконань, для іншої людини зовсім не є правдивим, бо в неї свій ланцюжок досвіду», – стверджує спеціаліст.
Забобони базуються на підсвідомих переживаннях людей, констатує етнопсихолог Олег Покальчук. У різних народів забобони можуть відрізнятися, але їх поєднує те, що це залишки давніх дохристиянських вірувань. Але ці залишки триматимуться і в епоху високих технологій.
«Забобон – це система поведінки, яка регулює побутову діяльність в її дрібницях. Туди, як правило, ніколи не досягають ні держава, ні офіційна релігія. Думаю, що це річ незнищенна. В сучасному комп’ютеризованому світі існує величезна кількість забобонів. Спитайте в будь-якого пересічного програміста чи в людини, яка має справу з комп’ютерним залізом – вони вам десятки забобонів розкажуть абсолютно новітніх і будуть абсолютно переконані в тому, що вони працюють», – каже психолог.
Щасливе число «13-ть»
Забобони – річ інтернаціональна. У США, приміром, у клубах Національної баскетбольної Асоціації або Національної хокейної ліги гравець із номером «13» є великою рідкістю. Хмарочоси в Америці не мають 13 поверху, відсутні номери у готелях, морські та авіарейси з такими номерами. У літаках авіакомпаній Німеччини, Австрії й країн Скандинавії немає ні ряду, ні крісла з номером 13. В Англії їх немає навіть у кінотеатрах. На тринадцяте число намагаються не планувати важливих справ і далеких поїздок. В Італії все навпаки: цифру 13 там поважають, а от остерігаються теж п’ятниці, але в поєднанні із числом 17.
Але для деяких видатних спортсменів «чортова дюжина» є щасливою. Гарі Каспаров – 13-й в історії шахів чемпіон світу і народився 13-го квітня 1963 року. Свою шахову корону він здобув, перемігши Анатолія Карпова з рахунком 13:11.
Український боксер Володимир Кличко вважає «13» своїм улюбленим числом.
Олімпійський чемпіон, чемпіон світу Сергій Бубка став першою людиною в історії стрибків із жердиною, що подолала висоту 6 метрів. І зробив це Сергій Бубка 13 липня 1985 року в Парижі.
Залишки дохристиянських вірувань
Острах перед п’ятницею 13 числа з’явився у наших предків лише кілька століть тому, і пов’язаний він із розповсюдженням хронологічного календаря, зазначає Микола Дмитренко, заввідділу фольклористики Інституту мистецтвознавства та етнографії. «Символіка парності, певна циклічність часу, 12 місяців у році… Так у народах склалося, що те непарне «13» просто зайве, непотрібне. А щодо п’ятниці, то в Україні вважалося, що на свято Великомучениці Параскеви П’ятниці, вона сама ходила до людей і дивилася, хто що в цей день робить. Хто тяжко працював, рубав дрова, того вона карала». За поширеним повір'ям, свята П'ятниця ходила по землі в образі жінки (в чорному або в білому одязі). Все тіло в неї було зранене голками, веретенами від того, що хтось усе ж порушує її заборону шити й прясти в цю святкову п'ятницю.
Забобони, як результат формування людського мислення, виникли десятки тисячоліть тому і були пов’язані з пізнанням навколишнього світу, пояснює етнограф Микола Дмитренко. «Повір’я – це певні народні знання про довкілля. Забобони – термін більше радянського часу. В українського люду немає страху перед цифрою 13, перед тринадцятим числом. Ставлення до 13-го як демонічного таке глузливе. Це свідчить про збереження у світогляді сонцепоклонницьких традицій, які християнство не сильно порушило».
Церква і забобони – речі несумісні в жодному разі, нагадує священик Євстратій Зоря, голова Інформаційного управління Київської Патріархії. Він називає забобони марновірством. «Це є пуста марна віра, в той час як церква покликана свідчити, проповідувати і виявляти в своєму житті, у житті своїх віруючих парафіян істину віру. Істина віра і забобони так само несумісні як світло з темрявою, холод із полум’ям тощо», – наголошує священик.
Забобони властиві людській психіці
Киянка Ольга у п’ятницю, яка припадає на тринадцяте число, намагається поводитися обережно і максимально убезпечити себе від впливу «фатального дня», хоча особисто з нею нічого поганого у цей день не траплялося. «Я боюся цього дня, бо кажуть, що п’ятниця 13-те - страшний день, що в цей день траплялося з людьми багато страшних історій. Я не знаю, правда це чи ні, але краще поберегтися. Все ж, мабуть, щось страшне в цьому дні є. Тому, коли цей день настає, я намагаюся нічого ризикованого не робити, нікуди не ходити і не спілкуватися з чужими», – розповідає дівчина.
У культурі будь-якого народу певне місце побутової психології займають забобони, зазначає психолог Олена Ліщинська. Це пов’язано з особливостями людської психіки: один здатен мислити більш логічно і раціонально, інший – ні. «Забобони – це ірраціоналізми. Люди пристають на думку інших людей, але ж ця думка може виникнути невідомо звідки. Так і народжуються забобони. Сам забобон не має чітких критеріїв, ніхто з нас не володіє істиною. Те, що для когось є результатом життєвого досвіду і переконань, для іншої людини зовсім не є правдивим, бо в неї свій ланцюжок досвіду», – стверджує спеціаліст.
Забобони базуються на підсвідомих переживаннях людей, констатує етнопсихолог Олег Покальчук. У різних народів забобони можуть відрізнятися, але їх поєднує те, що це залишки давніх дохристиянських вірувань. Але ці залишки триматимуться і в епоху високих технологій.
«Забобон – це система поведінки, яка регулює побутову діяльність в її дрібницях. Туди, як правило, ніколи не досягають ні держава, ні офіційна релігія. Думаю, що це річ незнищенна. В сучасному комп’ютеризованому світі існує величезна кількість забобонів. Спитайте в будь-якого пересічного програміста чи в людини, яка має справу з комп’ютерним залізом – вони вам десятки забобонів розкажуть абсолютно новітніх і будуть абсолютно переконані в тому, що вони працюють», – каже психолог.
Щасливе число «13-ть»
Забобони – річ інтернаціональна. У США, приміром, у клубах Національної баскетбольної Асоціації або Національної хокейної ліги гравець із номером «13» є великою рідкістю. Хмарочоси в Америці не мають 13 поверху, відсутні номери у готелях, морські та авіарейси з такими номерами. У літаках авіакомпаній Німеччини, Австрії й країн Скандинавії немає ні ряду, ні крісла з номером 13. В Англії їх немає навіть у кінотеатрах. На тринадцяте число намагаються не планувати важливих справ і далеких поїздок. В Італії все навпаки: цифру 13 там поважають, а от остерігаються теж п’ятниці, але в поєднанні із числом 17.
Але для деяких видатних спортсменів «чортова дюжина» є щасливою. Гарі Каспаров – 13-й в історії шахів чемпіон світу і народився 13-го квітня 1963 року. Свою шахову корону він здобув, перемігши Анатолія Карпова з рахунком 13:11.
Український боксер Володимир Кличко вважає «13» своїм улюбленим числом.
Олімпійський чемпіон, чемпіон світу Сергій Бубка став першою людиною в історії стрибків із жердиною, що подолала висоту 6 метрів. І зробив це Сергій Бубка 13 липня 1985 року в Парижі.
